Версія для друку Версія для друку

«НОВЕ ЖИТТЯ» – МАЛЕНЬКА ЯСКРАВА ЗІРКА НА ВИДНОКОЛІ ТАЛАНТІВ

У журналістику приходять різними шляхами. Інколи перо до рук беруть люди, що отримали зовсім іншу професійну підготовку. Це можуть бути інженери, юристи, економісти, художники. Всі ті, хто не може не писати. Ми, ті, хто працює в районному часописі «Нове життя», надзвичайно високо цінуємо своїх колег, які через стан душі і в силу професійних обов’язків надсилають до редакції власні дописи.
Їх географія, фахова приналежність, віковий ценз, соціальний стан надзвичайно різноманітні. Інколи це суха статистика. Нерідко – це поетичні добірки, в яких автори передають свої душевні поривання, ліричні пейзажі, мовні портрети сучасників, історичні екскурси, аналітичні статті, проблемні публікації, цікаві інтерв’ю. Уважний читач мав запримітити, що чимало публікацій на сторінках підписані не штатними працівниками редакції, а нашими друзями, які по-справжньому без перебільшення можуть вважати себе нашими колегами. Це не тільки бажана і посильна нам допомога, але і для авторів своєрідна творча сатисфакція, утвердження нереалізованих літературних амбіцій. Про все це ведемо мову в позитивному плані. Вже хоча б через це випускати газету. А ще маємо добру традицію, коли рідні, близькі, друзі вітають один одного. Чесно кажучи для нас це нехай і невелика, але певна частка доходу.
Починаючи з 2019-го року, ми, редакційний колектив, знаходимося в самостійному автономному плаванні. Скоріше за все, читаюча авдиторія помітила ці зміни в редакційній політиці, дає їй оцінку В однаковій мірі ми приймаємо як похвалу, так і критику. І в тому, і в іншому випадку – справедливу, об’єктивну, неупереджену, таку, на яку кожен із нас сподівається. Ми не кращі, але й не гірші за свого читача.
Слід обов’язково сказати, що районна газета у всі часи, а тепер це особливо актуально в основі ієрархії засобів масової інформації. Колись, старше покоління це добре пам’ятає, коли районка виходила тричі на тиждень. Журналістський колектив трудився практично щодня, творчий конвеєр нерідко походив на потогінний виснажливий розумовий і фізичний марафон. Новий час ставить перед газетярами нові виклики, на які ми, сподіваємося, даємо адекватні відповіді. Це економічні, творчі процеси. Не жаліємося, а констатуємо. Нелегко сьогодні і нашим колегам телевізійникам, радіожурналістам, обласним газетярам. Там інші переваги. Але й проблеми інші.
Коли вже мова зайшла про обласний та республіканський рівень, то обов’язково варто згадати вихідців із нашого району, які тепер чи в минулому трудилися на цій відповідальній, але й щедрій на людську вдячність ниві. Іршавщина багата на таланти, що яскраво проявили себе в журналістиці краю в телеетері, радійному просторі, на шпальтах обласної періодики. Кожен із них по-своєму яскраво реалізовує свій талант, знаходить своїх шанувальників. Із більшістю з них творчий колектив товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Нове життя» підтримує партнерські стосунки, дружні відносини, ділимося з ними своїми здобутками і переживаннями, вникаємо у їх ситуацію.
Не жаліємося, але що правда, то не гріх: нам доволі сутужно конкурувати із інтернет-виданнями, які потужно і всеохоплююче заполонили читаючу і глядацьку публіку. При цьому не варто забувати, що написане нами залишає матеріальний слід у історії. Віддруковане слово можна і через століття знайти і прочитати в архіві, що далеко не другорядна справа.
Цей номер готувався і здавався до друку саме в День журналіста: за чверть віку – це перше наше свято в статусі незалежного видання. Тож із початком Вас, колеги. Не варто загадувати наперед. Але хотілося б, щоб історія районки писалася ще довго. Як-не-як, адже склалося так, що в нашому невеличкому колективі трудяться представники двох поколінь – старшого і молодого. Їм так само треба сім’ї годувати.

Цей, для нашого колективу святковий, номер готували заступник головного редактора Іван Іванович
КОПОЛОВЕЦЬ,
відповідальний секретар Василь Васильович ШКІРЯ, завідувач відділом дизайну та організаційної роботи з рекламодавцями Сергій Петрович КОПИНЕЦЬ,
головний бухгалтер Ганна Михайлівна
КАРАБИНЬОШ, Михайло ІСАК.

Прокоментуй!

Ваш коментар