Версія для друку Версія для друку

«НИЧ, БАТЮШКА, З ТОГО, ЩО МИ СНОЧИ ГОВОРИЛИ…»

Ця місцева приказка широко відома в одному із верховинських сіл. Вона передає життєву колізію про тверду домовленість між прихожанином і священиком. Її, як правило, сторони заключають увечері при свідкові зі страшною молитвою. Переважна більшість прихожан твердо дотримується даної під клятву обіцянки. Проте є поодинокі випадки, коли характер дає слабинку і…
Зустрічає священик рано-вранці на п’яцу нічного свого візаві, а той уже в хорошому настрої спішить йому повідомити:
– Нич батюшка, з того, що ми сночи говорили.
Без ніяких паралелей, саме цей приклад найперше спадає на гадку, коли без заглиблення в деталі, хто ж нам про них все розкаже, спостерігаєш за карколомним перебігом подій цього тижня на владному Олімпі. Інавгураційна промова Президента України Володимира Зеленського; підписання ним 21-го травня Указу Президента України №303/2019, який набирає чинності з дня опублікування; його зустріч з керівництвом Верховної Ради та лідерами парламентських фракцій і груп, на якій він заявив: «Головним аргументом для розпуску Верховної Ради є дуже низька довіра громадян України до цієї інституції – 4%. Це – оцінка роботи парламенту і найвагоміший аргумент для припинення його повноважень. Я як гарант Конституції, зобов’язаний гарантувати право громадян України. Юридична підстава для розпуску – з 2016 року не існувало коаліції». Наступного дня, тобто 22 травня, на своєму позачерговому засіданні, як заявив Радник Президента України, Представник Президента у Верховній Раді України Руслан Стефанчук, Верховна Рада не підтримала зміни виборчого закону попри домовленості з Президентом України. 23 травня Указом Президента України припинено достроково повноваження Верховної Ради України восьмого скликання.
В результаті маємо гібридну ситуацію: Україну чекають 21-го липня цього року позачергові парламентські вибори, але на старій правовій основі. Судячи по оприлюднених рейтингах останніх соціологічних досліджень, лідером майбутніх парламентських перегонів стане «Слуга народу». Серед партійних неофітів подолати п’ятивідсотковий бар’єр можуть також «Сила і честь» та ще одна-дві партії. Отож, незважаючи на старі правила гри, цілком імовірно що, ми можемо у другому півріччі мати абсолютно несподіваний для старих політичних еліт розклад сил у Верховній Раді України дев’ятого скликання.
Паралельно звучали і заяви парламентарів та спікера про незаконність дій гаранта Конституції. Проте нам, виборцям, аж ніяк не слід забувати про політично-правову доцільність рішень наших можновладців, про яку так настійливо останнім часом почали нагадувати населенню через ЗМІ політичні експерти, політологи і політтехнологи. І слід згадати стару закарпатську приказку: «Чиє ся прало мочить – того ся й право точить».
Перші кроки новообраного президента і його команди показали рішучу налаштованість на досягнення наміченого результату, швидке прийняття рішень, використовуючи при цьому методи, що не завжди ідеально вписуються у старі законодавчі аннали.
Поживемо.
Проголосуємо.
Побачимо.
Кажуть – переможців не судять.
Позачергові вибори до Верховної Ради України можна з величезною часткою ймовірності вважати якщо і не дійсний факт, все-таки зачекаємо до 21 липня, то за невідворотній процес – це вже точно.
Але забігаючи наперед, вернімося до наших місцевих реалій, з чого ми і починали. Не забуваймо, що наступним етапом реформ стануть зміни у владі на місцевому рівні. Йдеться не так про очікувані нові обличчя у вертикалі виконавчої влади, як про завершальний етап реформування адміністративно-територіальної реформи. Кроїти і перекроювати старі адміністративні мапи стануть за новими лекалами. І не завжди за такими, які нам до вподоби, смаку та впору.

Михайло ІСАК.

Прокоментуй!

Ваш коментар