Версія для друку Версія для друку

КОМУ ВСЕ-ТАКИ НАЛЕЖАТИМУТЬ 10 ГА ЗЕМЛІ НЕПОДАЛІК ЦЕНТРУ БІЛОК?

Враховуючи нещодавні події, про урочище Бузьківець у Білках дізнався багато хто. Про нього знімало сюжети телебачення, писали інші ЗМІ. Справа в тому, що в цьому урочищі знаходиться 10 гектарів землі, які роками використовувалися як пасло. Тут масово випасали худобу жителі присілків Телятинець та Новоселиця. Хоч зараз вже не стільки корів, як раніше, але для тих, хто їх тримає, часто вони залишаються годувальницями. Маєш молоко і для власних потреб, і можеш трохи й продати, хоч й за невеликі гроші. Окрім цього, ти забезпечений також органічними добривами тощо.
Нещодавно територію пасла взялися орати. Білківчани, які мають стосунок до цього урочища, почали бунтувати і стояти горою за той величезний шмат землі, який, образно кажучи, так чи інакше годував значну частину громади. Вдалося поспілкуватися з жителем Білок Євгеном Келеменом. Він є одним із тих, хто став на захист пасла. За словами чоловіка, історія тут доволі заплутана. У 1994 році начебто виконкомом сільської ради було прийнято рішення, згідно з яким ці 10 гектарів землі виділили шістьом жителям Білок для ведення особистого господарства. Законність цього рішення у нього викликає сумнів, адже на той час одній власниці взагалі було 10 років. Чоловік каже, що тоді навіть не було такого закону, відповідно до якого могли по 2 гектари землі надавати одній людині під згадані цілі. Зрештою, ці особи нібито продали свої земельні ділянки новому власнику, який не є мешканцем села. Коли минулої осені цей власник почав орати згадану територію, білківчани стали на заваді. Після цього звернулися до правоохоронних органів, від яких після 7 місяців надійшла відповідь про те, що розпочато кримінальне провадження. Днями власник пасла о третій годині ночі почав знову там орати. Білківчани прокинулися і пішли на захист Бузьківця. Євген Келемен справедливо запитує, чи не станеться так, що білківчанам доведеться потім від цього власника-чужинця по кілька соток землі викупляти за захмарною ціною?
У 1994 році секретарем Білківської сільської ради був Олександр Гаврилик. Він стверджує, що на початку каденції тодішнього сільського голови, який нині є покійним, сесією сільської ради були прийняті базові рішення, якими керувалися у подальшій роботі. Згідно з цими рішеннями для ведення особистого господарства виділялося не більше 25 соток землі. Навіть під будівництво ділянки надавали тим жителям, яким виповнилося 25 років.
З цього приводу мав розмову також й із Михайлом Попдякуником, котрий з 1991 по 2004 роки займався землевпорядною роботою в Білківській сільській раді. Чоловік каже, що у 1994 році в урочищі Бузьковець землі були колгоспними. Лише через три-чотири роки після цього рішенням сесії сільської ради їх зарахували до сільського пасла. На все це були відповідні документи, які виготовлені Держкомземом в м. Ужгород і повинні зберігатися в обласному архіві або в архіві Укрзему, а також сільської ради.
Варто зауважити, що стосовно ситуації, яка склалася у Бузьківці, скликали позачергову сесію сільської ради, на якій були присутні також депутат обласної ради Петро Добромільський та депутат районної ради Петро Станко. Депутати сільської ради прийняли рішення звернутися з цього питання до правоохоронних органів, аби ті розібралися у всіх нюансах. Власнику величезної території пасла рекомендували утриматись від будь-яких робіт на цій землі доти, поки не буде остаточного вердикту правоохоронців та суду.
Як розповів Білківський сільський голова Василь Зейкан, щойно виявили на земельній кадастровій карті, що у згаданої земельної ділянки з’явився власник, від Держкомзему у районі затребували документи. Ця установа надала копії рішень виконкому сільської ради, згідно з якими у 1994 році шестеро жителів Білок отримали у Бузьківці земельні ділянки. Як з’ясувалось, вони їх не використовували за призначенням і згодом продали новому власнику. Відмінити чи коригувати це рішення сільська рада не може, бо це заборонено законом, оскільки воно вважається актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом виконання. Отже, подібні рішення не можуть бути скасовані чи змінені сільрадою після їх виконання. Але все ж у законності цих рішень мають розібратися правоохоронці.
Отже, як бачимо з усього викладеного вище, розплутувати є що. Зрозуміло одне, що у цій ситуації потрібно приймати Соломонове рішення. Який би рівень довіри до правоохоронних органів у нас не був, залишається сподіватися, що вони все ж будуть об’єктивними. Чи буде це саме так, покаже час. Головне, аби громада не проґавила пасло…

Іван КОПОЛОВЕЦЬ

Прокоментуй!

Ваш коментар