Версія для друку Версія для друку

ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ КОЛИШНЬОГО РЕДАКТОРА

17 квітня виповнилося рівно 6 років, як перестало битися серце колишнього редактора районної газети «Нове життя» Василя Юрійовича Звонаря. На його могилу, де він похований разом з дружиною Іриною Юліївною, прийшли теперішні працівники районного видання – Михайло Ісак, Іван Кополовець та Василь Шкіря. Вони запалили свічку пам'яті та поклали живі квіти.

SONY DSC

Серце Василя Юрійовича перестало битися на 91 році життя. Народився він 1 січня 1923 року у селі Підгірне у простій селянській родині.Після закінчення місцевої школи вступив у Білківську горожанську школу. У 1937 році навчався у Берегівській реальній гімназії. Згодом закінчив Ужгородський педінститут.
Свою трудову діяльність розпочав у обласній газеті «Советское Закарпатье». Потім певний час працював у Берегівській районній газеті «Прапор перемоги». Відтак його затвердили редактором районної газети «Нове життя», де працював десятки літ.Він усе робив для того, щоб виправдати довіру – змінив обличчя газети, завів нові рубрики, надавав шпальти газети молодим талантам. Відкрив літстудію «Промінь», де свого часу займалися відомі письменники Степан Жупанин, Іван Петровцій, Дмиро Кремінь, Василь Кузан, Іван Шмулига та ін.
Все повертається на круги своя. Наш редакційний «нянько» – так поміж собою називали журналісти Василя Юрійовича Звонаря у період його редакторства та подальшій роботі в «Новому житті» у дорадянську добу юним студентом публікував свої поетичні твори у приватних журналах, про що з душевною теплотою писав у своїх мемуарах.
Нагадуємо читачам, що з 1 січня 2019-го року редакція газети стала самостійною структурою.
Справи, розпочаті ним, тепер продовжує нинішнє покоління журналістів.

Прокоментуй!

Ваш коментар