Версія для друку Версія для друку

Як «січовицька» карта ляже у політичній колоді глави держави

Честь і хвала керівнику країни за відзначення 80-ої річниці Карпатської України на державному рівні, бо полеглі герої на це заслуговують. Хочеться вірити, що це був не передвиборчий хід, а все-таки прояв поваги і шани до січовиків, які віддали своє життя за ідею своєї держави. П’ятнадцятого березня на Красне поле, що на Хустщині, традиційно з’їхалися делегації з усієї області. Впадає в око, що обійшлися без партійних прапорів, на площі майоріло лише багато національних стягів.
Духовенство Закарпаття відслужило панахиду за загиблими. Після цього прибув чинний президент з представниками уряду, депутатами парламенту, керівництвом області. За якийсь час вже на горизонті живого коридору, на передньому плані з’явилися двоє солдат, котрі поважно несли вінок. Їхні ступні то на кілька секунд злагоджено застигали в повітрі, то чітко по бруківці відчеканювали кожен крок. За ними неквапом з квітами в руках йшли високопосадовці на чолі з Президентом України. Поклавши квіти та вклонившись біля пам’ятника, гарант Конституції попрямував до заздалегідь заготовленої трибуни, з якої після звучання гімну виголосив промову.
У своєму виступі керівник держави зазначив, що для України де-факто Друга світова війна розпочалася саме з Красного поля. Січовики героїчно загинули у нерівному бою за краще майбутнє України. Їх подвиг стоїть в одному ряду з тими українцями, що боролися під Крутами, були в рядах Української повстанської армії.
Нині ворогом на рівні Путіна для України він назвав бідність. Перерахував кроки його команди на шляху до подолання цього ганебного явища. Зокрема, тут же розпорядився підвищити на більше ніж 20 відсотків грошове забезпечення для 128-ої окремої закарпатської гірсько-штурмової бригади, прирівнявши її статус до десантно-штурмових військ. Він спробував і розчулити закарпатців тим, що виховує чотирьох дітей, і всі вони від однієї жінки. А також тим, що їхня любов з першою леді зародилася саме на теренах нашої області.
Орденом Свободи Президент України посмертно нагородив Степана Клочурака – члена уряду Карпатської України та лідера Гуцульської республіки у 1918 році зі столицею Ясіня, що на Рахівщині. Мабуть, у цій нагороді не обійшлося без старань і нинішнього віце-прем’єр-міністра уряду Іванни Климпуш-Цинцадзе, яка опікується європейською інтеграцією, що теж була присутня на урочистостях. Вона сама походить зі славетного роду з Рахівщини. Президент закінчив свій виступ оптимістичними словами про квітучу і заможну Україну щасливих людей. Справді, звучало це дуже солодко, та кожному українцю хотілося б більше реальних справ, ніж слів. Хоча розуміємо і те, що опоненти теж добряче вставляють йому палки в колеса. Але що вдієш, такі є завжди…
Чимало присутніх очікувало на можливість задати запитання главі держави, адже не часто випадає така нагода. Напевно, знайшлося б що спитати на завершення його нинішньої каденції. На жаль, програмою візиту першої особи країни цього передбачено не було. Хоча справжньому демократу, мабуть, личило б вчинити якраз навпаки. Таку близькість до народу оцінили б.
По завершенні виступу президента всі охочі могли покласти квіти до пам’ятника полеглим січовикам. Тим часом керівник країни, а також його команда трохи проїхалися до злітного майданчика, і вже за кілька хвилин три гвинтокрили знялися у вись та взяли курс на Ужгород...
Як відомо, 15 березня -- у нас навіть вихідний, щоправда, з відпрацюванням. Та припіднятих прапорів цього дня вдалося побачити не так вже й багато.
Коли ділився враженнями від поїздки, то чимало земляків небезпідставно зауважили: «Краще б керівник держави з обласного центру до Красного поля проїхався на авто». Мовляв, у нас полюбляють оперативно і кошти віднайти, і можливості, щоб підлатати дороги до візиту високопосадовця. Можливо, так сталося б і цього разу, та повністю не судилося. Кажуть, що місцями спроби ремонту були. З іншої сторони, розуміємо, що навіть при всьому бажанні його президентське пильне око теж не є всюдисущим.
Відрадно, що участь у цій, без зайвого пафосу, історичній події взяла й делегація з Іршавщини. Тут можна було побачити представників районної влади, різних сфер життєдіяльності, громадських організацій, сільських голів, трудових колективів та інших жителів нашого краю. Вони приїхали віддати шану полеглим січовикам, які боролись за незалежність Карпатської України та України.
…Тридцять перше березня не за горами. Все ж цікаво, як нинішній глава держави складе іспит, влаштований народом. Побачимо, як закарпатці, в тому числі й жителі Іршавщини, віддячать йому і його команді за підвищені зарплати, пенсії, монетизацію субсидій, опіку про багатодітних сімей, армію та мову, томос, безвіз, «євробляхи», український Крим, децентралізацію, ситуацію на Донбасі, європейський курс, закарпатський мотив його сімейної любові… Зрештою, буде видно, чи став березневий візит на Закарпаття ще одним козирним тузом у політичній колоді нинішнього гаранта Конституції. Вже зовсім скоро…

Іван КОПОЛОВЕЦЬ

Прокоментуй!

Ваш коментар