Версія для друку Версія для друку

Газета має вчасно надходити до читача

Інновації, які останнім часом впроваджує «Укрпошта», не радують. То ціни на доставку преси зростають, то проводиться оптимізація кадрів. А буквально днями зустрів знайомого із Броду, який сказав:
– Я передплачую районку понад сорок років, але такого ще не було, як тепер: новинку доставляють не в день виходу, тобто в суботу, а в понеділок. Це, чесно кажучи, дратує. Читач потребує свіжі новини. Чого варта інформація, яка прийшла із запізненням на два-три дні. Власне, із запізненням доставляють нам й інші видання та листи.
Виявляється, така ситуація не лише в Броді. Із запізненням одержують пресу також в Арданові, Дунковиці, Загатті, Осої, Чорному Потоці, Підгірному, Смологовиці, Дубах, Климовиці…
У розмові начальник Білківського відділення поштового зв’язку Марія Михайлівна Симканич сказала, що у їх населеному пункті періодичні видання доставляють у суботу. Це радує. Так і повинно бути. Газета залежить від читача і рекламодавця. А рекламодавець піде у газету, яка має попит. А якщо ми знайдемо підхід до читача, до його розуму, тоді ми завоюємо і рекламодавця.
Газета має широке коло дописувачів у населених пунктах району. Із Броду нам дописує Михайло Ломага, із Арданова – Іван Лендєл, з Ільниці – Василь Ловска, із Загаття – Павло Делеган, із Білок – Віта Горзов та Петро Пітра, з Імстичова – Михайло Ціцак, із Доробратова – Іван Павлович, із Іршави – Анатолій Вайда, Степан Сукович, Оксана Булеза, Василь Попович, Віра Глушко, Юрій Саморига, Володимир Вагерич, Богдан Ільницький із Підгірного – Наталія Данканич та інші.
Наша підмога – дописувачі. Раніше за написаний і опублікований матеріал вони одержували гонорар. Себто матеріальне заохочення. Тепер про гонорари забули навіть журналісти. Але вже понад сорок років нам дописує Ганна Ляшко з Осою. Матеріали заносить в редакцію сама особисто. Порушує ті питання, які її турбують. Але найбільше полюбляє писати про людей праці. Героями її дописів є вівчарі, фермери, підприємці, старожили села. Пише вона і на релігійну тематику, бо вірить у Бога, ходить до храму, молиться. А її землячка Марія Звонар творить вірші, у яких оспівує красу рідного краю, село Осій, яке дало світу відомих українських письменників Федора Потушняка, Івана Петровція, народного артиста України Івана Поповича.
До речі, кілька років тому й вона видала власну книжку. Рясніє районне видання і публікаціями нашого постійного автора Михайла Ломаги. Він в основному творить невигадані історії. Їх у нього вже назбиралося стільки, що видав навіть кілька збірок.
Журналісти «Нового життя» (із 1 січня 2019 р. дійсно нового!) постійно у творчому пошуку. Вони знаходять цікавих героїв, їх публікації живі і резонансні, викликають інтерес у читача.
Раніше районка надходила майже у кожну домівку. Її читали, ділилися роздумами. Газета у всі часи мала вплив на свідомість людей, формувала громадську думку.
Як позитив, із початку цього року газета пішла у «вільне плавання». Колектив сам визначає редакційну політику, дбає насамперед про інтереси читача. Скажемо відверто: інтернет поки безсилий замінити друковане видання, бо воно є найближче до читача.
На своїх сторінках газета охоче друкує листи читачів. Їх пишуть школярі, пенсіонери, лікарі і вчителі, інженери і робітники… Вони носять різний характер. Це про життя сучасного села і міста, децентралізацію, хід медичної реформи, спортивні досягнення і висоти, здобутки майстрів пензля і пера. Не оминаємо і проблеми населених пунктів. Зокрема, найбільше турбують людей розбиті дороги, засмічення кюветів і річок, мізерні пенсії і низькі зарплати. Непокоїть і те, що молодь залишає рідні домівки і їде працювати за кордон, вдома залишаючи на бабусь і дідусів своїх дітей. Газета більше уваги повинна звертати на розвиток малого і середнього бізнесу.
Районка охоче висвітлює паростки нового. Неодноразово писала про ТзОВ «А.М.ІТРО», ПрАТ «Іршавський абразивний завод», ТОВ «Берег-кабель», ПП «К’Лен» та інші.
Не забуваємо і про спорт. Особливо іршавчани полюбляють футбол. Цьому сприяє і те, що багато наших земляків відстоювали честь провідних футбольних клубів не лише Закарпаття, а й України.
Зв’язківцям слід подумати про якість доставки газет. Адже зменшення тиражів відбувається в тому числі і тому, що люди невчасно отримують пресу.
… Читачі живуть разом із газетою. А газета живе з ними. Про це не слід забувати ніколи. Тому й повинна надходити вона до передплатника вчасно.

Василь ШКІРЯ

Прокоментуй!

Ваш коментар