Версія для друку Версія для друку

ТАКИЙ, ЩО ПОТРІБЕН

Посада, яку обіймає цей молодий чоловік, зазвичай обіймають жінки. Михайло Миколайович Лялюк – секретар Дубрівської сільської ради. Будь хто, хто хоча б у мінімальній мірі стикався зі специфікою даної професії, знає і розуміє, наскільки складна, відповідальна вона. Для того, хто збирається нею займатися, слід чітко розуміти, що це не просто робота з паперами, діловими партнерами, депутатами, членами виконкому, працівниками органу місцевого самоврядування. Щодня зустрічатися із своїми земляками, перейматися їх проблемами, невідлучно корпіти над довідками, протоколами, програмами та й мало ще з якими діловими документами. Для цього потрібен особливий склад характеру, темперамент. Лише співставивши професійне заняття Михайла Лялюка із його пристрасним хобі, починаєш розуміти його розважливість, урівноваженість, вміння розряджати конфліктні ситуації, завбачливо уникати їх, сплановувати спокійний ритм роботи сільської ради. Михайло Миколайович рідко коли в неділю вільний. Він доволі давно – футбольний арбітр.
Та про все своїм ладом.
Тридцять років тому у Дубрівці на радість батькам – агроному Миколі Михайловичу і бухгалтеру Ользі Михайлівні народився народився синочок, якого на честь дідуся назвали Михайлом.
Навряд чи можна чим-небудь примітним означити його дитячі роки та, мабуть, і студентські – також. Хоча, таки – ні.
Михайло мав одне пристрасне захоплення. Він успішно грав у футбол. Мав непогані успіхи і, хтозна, можливо, ми мали б ще одну яскраву зірку на цьому небосхилі, якби не прикра пригода. У одному із матчів Михайло Лялюк зламав ногу. Пошкодив голіностоп, тож сподіватися на які-небудь помітні досягнення, скоріше за все, було марно. Молодому хлопцеві ніяк не посміхалася перспектива стати рядовим уболівальником. Звернувся за порадою до Дубрівського сільського голови Володимира Ярославовича Малиновського. Вони ж тоді і виступали за рідну сільську футбольну дружину. Зійшлися на тому, що Михайлові, можливо, підійде школа тренерів, яку тоді в Ужгороді вів суддя міжнародної категорії Сергій Онуфер. Так із легкої руки Володимира Малиновського Михайло Лялюк обрав у футболі іншу стежину. Михайло Миколайович став футбольним арбітром. Свій перший матч він відсудив тепер уже у далекому жовтні 2008-го року. Вже наступного року він судив матчі обласної першості.
За цей час Михайло Лялюк пройшов доволі значний і помітний шлях у цій сфері. Тепер він успішно судить матчі у вищій лізі ДЮФЛ.
Проте попри будь-який рівень його прихильності до гри мільйонів, Михайло Лялюк найперше знаний серед своїх земляків як секретар Дубрівської сільської ради.
За освітою– економіст-міжнародник по суті він знайшов себе як фахівець у рідному селі. Так уже склалося, що на перших порах був прийнятий на роботу на заміну секретарем виконкому сільської ради. І лише згодом, коли його обрали депутатом сільської ради, а колеги проголосували за нього як за секретаря сільської ради, статус підтвердив, або, вірніше буде сказати, офіційний статус урівнявся з тим,як Михайла Лялюка сприймали вже земляки.
– Михайло Лялюк у нас,– дає своєму підопічному і колезі Дубрівський сільський голова Володимир Малиновський, – перший і найбільш досвідчений у сучасному форматі секретар сільської ради. Без перебільшення і зайвих слів скажу одне – маємо найбільш сучасне комп’ютерне обладнання, останні розробки програмного забезпечення до нього. Михайло Миколайович постійно і своєчасно навчається на курсах підвищення кваліфікації, а окрім того, займається самоосвітою.
Для завершення короткого обрису Михайла Миколайовича Лялюка, секретаря Дубрівської сільської ради, варто додати хіба що те, що Володимир Ярославович додав, напівжартома-напівсерйозно, такого хлопця з руками з ногами відірвуть, але нам самим такий потрібен.

Михайло ІСАК.

Ваш отзыв

Ваш коментар