Версія для друку Версія для друку

Працювати можна і вдома

Щоразу приємно зустрічатися із нинішнім директором ПрАТ «Іршавський абразивний завод» Іваном Васильцюном. Він – один із тих працівників промислових підприємств району, який не уповає на труднощі, а разом із своїм колективом успішно переборює їх.
Допомагає йому, напевне те, що він – колишній військовий, у всьому любить порядок і дисципліну. А ще – комунікабельний, у доступній формі доносить інформацію до підлеглих, вміє прийняти рішення у складній ситуації. Незважаючи на те, що він очолив підприємство лише торік, однак за короткий час зумів налагодити виробництво так, що за підсумками роботи за 2018 рік на основі результатів зовнішньоекономічної діяльності підприємств України Іршавський абразивний завод зайняв друге місце серед експортерів за показником «Обсяг операцій». Це вже неабиякий успіх. А ще, вони торік реалізували продукції на 51 мільйон 598 тисяч гривень. Середня зарплата по підприємству складає 6767 грн., а в цеху, де виготовляють відрізні, обдирні і шліфувальні круги, ще більша – 7865 грн.
Нелегко було підібрати колектив однодумців. Тих, хто насамперед думає про роботу, для кого головне – якісно виконати доручене завдання. Серед тих, хто заслуговує на особливу повагу, Іван Петрович називає ветерана виробництва, токаря-формувальника Миколу Васильовича Куртинця. Трудовий стаж цього на перший погляд простого чоловіка на заводі пишеться п’ятдесят п’ятий рік. Прийшов він сюди ще тоді, коли підприємство розпочинало виробництво зачисних армованих абразивних кругів на бакелітовій зв’язці методом гарячої формовки по технології, розробленої Львівським лісотехнічним інститутом. Уже тоді керівництво запримітило його добре серце і золоті руки. Неодноразово за чесну, сумлінну працю нагороджувався грамотами і грошовими преміями, його портрет красувався на заводській Дошці пошани.
− То було далекого 1964 року, − згадує тепер Микола Васильович. – Разом зі мною працювала і дружина Ірина. Ми тоді були молоді, запальні, енергійні, сповненні сил. А підприємство було перспективне. Продукція користувалася неабияким попитом у всьому колишньому Союзі. А відтак – не було проблем із коштами. Для своїх працівників підприємство споруджувало багатоквартирні будинки, звело дитячий комбінат на 160 місць, який дотепер є окрасою міста. Та й керівники у нас були завжди хороші, дбали не лише про умови праці, а й достойну заробітну плату.
До речі, цю традицію продовжує й тепер І.П. Васильцюн. Тому люди й тягнуться до нього. Повертаються на роботу ті, які вже вийшли на пенсію, просяться на підприємство працівники держустанов, у яких, не зважаючи на гучні слова уряду, й дотепер мінімальна зарплата.
−А ще радує те, − каже Іван Петрович, − що наша продукція затребувана. Є замовлення з Харківської, Дніпропертровської, Запорізької, Чернігівської та Рівненської областей, а також із Азербайджану, Молдови, Грузії і Дегестану. А буквально недавно голова оргкомітету національного бізнес-рейтингу І. Литвинова запросила нас долучитися до Ліги чемпіонів бізнесу на міжнародних заходах в Таїланд, Казахстан та в Київ. Нові знайомства й спілкування з представниками підприємств-лідерів – надійний шлях до розширення бізнес горизонтів.
Отже, підприємство має перспективу. А відтак воно дає можливість заробити людям не за кордоном, а в себе вдома, водночас наповнює бюджет міста.
Приємно й те, що заводчани торік активно включилися в передплату районної газети «Нове життя». Що дає людям часопис?
– Багато, − каже Іван Петрович. Часто можна почути, як вони діляться прочитаним на сторінках новинки. Особливо вона стала цікавою тепер, коли вийшла з-під впливу попередніх засновників. Тепер вже журналісти не оглядаються назад, а пишуть так, як підказує серце.
Таких би нам підприємств побільше!

Василь ШКІРЯ.

Ваш отзыв

Ваш коментар