- Нове життя - https://nz-ir.com -

ПІК ЗИМОВОГО ТРАВМАТИЗМУ ПРИПАВ НА ПОЧАТОК-СЕРЕДИНУ СІЧНЯ

Приходу зими, напевно, найбільше радіє малеча. Можна покататися на санчатах, пограти в сніжки, зліпити сніговика. Однак ця пані в білому пухнастому вбранні несе з собою і додаткові клопоти та, на жаль, смуток. Чи то снігом притрусило землю або він вже перетворився на кашу, чи то дорога льодом покрилася, а ти йдеш, Боже борони, падаєш, отримуєш перелом і вже потрапляєш до рук лікарів. Як виглядає картина зимового травматизму в районі, поцікавився у завідувача відділення травматології Іршавської райлікарні Владислава Івановича Попадинця.
За словами лікаря, пік зимового травматизму припав на початок-середину січня. На той час в стаціонарі перебувало близько півсотні хворих. Двадцятеро з них потребували оперативного лікування. Залежно від складності перелому операція тривала в основному до двох годин.
Цікаво глянути на ситуацію і в розрізі населених пунктів. Найбільше до відділення травматології райлікарні потрапляло жителів Броньки, Кушниці, Малого Раківця, Білок, Довгого та Іршави. Шістдесят відсотків цих людей мали за п’ятдесят років, а решта були молодшими.
Буває, що нагляд за пацієнтом ведеться до трьох місяців, адже потрібно робити перев’язки, проводити рентгенологічний контроль. Станом на п’яте лютого у відділенні знаходилось четверо жителів району, які потребували оперативного лікування. Наразі тут надає кваліфіковану допомогу семеро лікарів, сімнадцять медсестер та дванадцять санітарок.
Потрапляючи до відділення травматології райлікарні, кожному пацієнту хочеться нормальних умов перебування. Але ж про це хтось повинен подбати, аби забезпечити установу належною матеріально-технічною базою. Мабуть, в першу чергу таке має вирішуватись на рівні держави. А у нас, здається, вона до цього питання повертається п’ятою точкою, а не обличчям. Хоч з екранів телевізорів постійно чути, що відбуваються медичні реформи, та, виходить, щось на місцях з того таки й «пробуксовує». До слова, лікарю доводиться вчитись шість років, потім три роки треба приділити інтернатурі. І як би там не було, а працюючи, несе колосальну відповідальність за здоров’я і життя пацієнта. І після цього нормально, щоб завідувач відділення райлікарні купляв для установи за власний кошт все: починаючи від лампочки і закінчуючи трубою? В Іршавській травматології ситуація виглядає саме так.
Також на лікуванні з обмороженням кінцівок тут перебували безхатченки. Всі витрати, пов’язані з лікувальними процедурами для них, лягали на плечі самих медиків. А могла б бути все-таки якась державна підтримка для цієї категорії населення.
Вдалося поспілкуватися і з пацієнткою відділення. Вона розповіла про свій неприємний випадок. У п’ятницю, першого лютого, Ганна Володимирівна Трикур з Ільниці їздила в районний центр вирішувати робочі питання. Повертаючись в обід додому, й гадки не мала, що на неї чатує біда. Вже на вулиці неподалік власного дому посковзнулася на снігу і впала. Як наслідок – переломовивих лівої гомілки. Якась секунда чи навіть її частка змінила життя. Відразу не встигла й зрозуміти, що сталося. Вже коли трохи оговталася, відчула різкий біль у лівій нозі. Тепер їй на місяців два точно доведеться, як то кажуть, випасти з колії. Тут їй пригадалась цитата з відомого фільму «Діамантова рука»: «Ішов, упав, опритомнів – гіпс». У лікарні чотири дні провела на скелетному витяжінні. Відтак зробили операцію – наклали LCP-пластину та вісім шурупів. Періодично здійснюють перев’язки. На якийсь час доведеться тут затриматись, а потім проходити реабілітацію вдома.
Отже, Ганні Володимирівні, а також іншим пацієнтам залишається побажати швидкого одужання. І дай Боже, щоб нещасні випадки всіх нас оминали сотою дорогою.
Іван КОПОЛОВЕЦЬ