Версія для друку Версія для друку

ПЕРВІСТКИ НОВОРІЧНОЇ НОЧІ, то ж вірити чи ні в народні прикмети у рік жовтого кабана?

Не дурний то сказав, що хочеш насмішити Бога, розкажи про свої плани, або ж іще – не кажи козаче, бо Бог переіначе. Журналістська задумка здавалася на перший погляд легкою у виконанні та й нібито не такою заяложеною темою, хоча, якщо чесно зізнатися, відкриттям тут явно не можливо було виділитися, а відтак і похвалитися. Хіба що форма подачі могла дечим зачепити читача. У першому номері на чільному місці розмістили передовицю «Томос» – «Новому життю» і, здавалося, стане хорошим символом фотопортрет матері, яка годує груддю новонароджене на новий 2019-ий рік немовля. Надто прямолінійно? Важко заперечити, але хай би вже й так. Поділився цим із друзями, їм ідея не здалася банальною…
Домовлено з керівництвом районної медицини, налаштовано фотоапарат, – залишилося тільки чекати першого робочого дня цього року, 2-го січня та дзвінка – «приїжджай». Необхідно наголосити, що середа-четвер, а друге число цього місяця припало саме на середу, складні для редакційного колективу, ми здаємо сторінки чергового номера газети в друкарню. Графік напружений, потрібний темп нерідко випереджає можливості невеликого колективу, і час, летить ніби його шмагають циганськими батогами, мов несеться за вгодованими огирями. Інколи забуваєш про все. Лікарі не віддзвонилися, а на намічене місце знайшлася інша публікація.
Наступного дня за вранішньою кавою поділився з друзями своєю нереалізованою задумкою.
– А міг би і піти, циганка дівчинку народила, – ятрили душу в’їдливі слова колег, від яких чекав якоїсь утіхи, а не під’юджування.
Сяк-так віджартувався, мовляв, –мовчав би, то й задум реалізував би, а тепер: маю те, що маю.
Між іншим, втрачений шанс коловоротом, з дрібним до непомітності свердлом, буравив мозок уже навздогін придуманому заголовку «Ромська мадонна», аж допоки незбагненним чином не склалися пазли пам’яті після зустрічі із другом молодості та однієї із сучасних наших проблем у контексті календарів: юліанського і григоріанського літочислення зі східним, які, здається, ми вже всі підряд святкуватимемо в Україні.
Поділився невдалою своєю пригодою, і ми обоє, як двійнята, водночас згадали ту далеку зустріч, коли молодіжна словацька делегація завітала до знаного ґазди в районі, відвідання полів якого над Боржавою завершилося щедрою гостиною, а ще довірливою розмовою за столом керівництва делегації та супроводжуючих осіб, про його військовий вишкіл у Східній Словаччині та солодкий гріх із місцевою циганкою, який запам’ятався аж до схилу літ і з яким, вірте-не-вірте, йому таланило на ґаздування, як нікому іншому в районі.
Може, після новонародженого в новорічну ніч ромського немовляти району пощастить. Як не у всьому обшарю, то нехай би на перших порах відродилося б поголів’я диких кабанів, яких минулого року викосила майже до ноги африканська чума свиней.
Такий сумбурний мікс замість «Ромської Мадонни» на першій сторінці.
Михайло БОРЖАВСЬКИЙ.

Прокоментуй!

Ваш коментар