Версія для друку Версія для друку

ПОВАЖНИЙ ЮВІЛЕЙ ЗНАНОЇ ЖІНКИ

Кажуть, коли людина народжується, то її доля вже написана на небесах. Радує, якщо пазли нашого майбуття там, нагорі, – сходяться максимально добре. Такого хочеться кожному з нас, незалежно від національності, професійного спрямування, широти світогляду… Невимовним є і щастя у доброму здоров’ї подолати життєвий рубіж 90-річчя. Цікаво все-таки, як воно з висоти вже такого прожитого часу оцінюєш все пройдене, які маєш пріоритети, прагнення…
Двадцятого грудня в домівці Марії Федорівни Сабов з Сільця витав дух незмірної радості. На її життєвий поріг завітав квітчастий і поважний ювілей – 90-річчя. З нагоди знаменної події ця добра, щира і мила жінка приймала вітання від рідних, близьких, знайомих. Цього дня до будинку ювілярки з квітами та подарунком навідалися Сілецький сільський голова Віктор Кузьма та депутат цієї сільської ради Василь Устич. Переступивши поріг оселі, сільський голова найперше запитав іменинницю: «Як ся маєте?» Жінка відповіла: «Дякувати Богу за те, що маємо, а від кращого б не відмовилась». Поважні гості побажали їй міцного здоров’я, невичерпного щастя, злагоди в родині, довголіття, Божої благодаті.
– Марія Федорівна – жива легенда нашого села. Народилась тут, виросла, працювала в різних установах. Пережила багато суспільно-економічних змін, наслідки яких відчувала на собі. Це вже наша історія. Усім цим може охоче поділитись. Гадаю, поважати таких людей і допомагати їм не лише у свято – обов’язок кожного з нас, -- переконаний Сілецький сільський голова Віктор Кузьма.
Депутат Сілецької сільської ради Василь Устич зізнається: «Я у сільраді представляю інтереси жителів вулиці, де проживає Марія Федорівна. Знаю її як порядну і трудолюбиву жінку. Дуже добре про неї відгукуються сусіди. Тому не міг оминути увагою таку приємну подію ювілярки.
Дитинство Марії Сабов минуло в Сільці. Хоч була одна в сім’ї, та любов до роботи їй прививали змалку. Тато і мама вважали, що за тодішніх умов дівчинці потім легше буде знайти себе в цьому непростому світі. Батько Марії очолював сільське відділення поштового зв’язку. Саме тут, у юному віці вона і розпочала свій трудовий шлях. Працюючи листоношею, близько п’яти років доставляла односельцям листи, телеграми, періодику, ділилася свіжими новинами, співпереживала за негаразди своїх клієнтів. Робота їй дуже подобалася, адже доводилося багато спілкуватись з різними людьми. Та жінка не цуралася і будь-якої праці. У шістдесятих роках минулого століття доля закинула її в сільську філію районного пологового відділення. Тут трудилася санітаркою, дбала про чистоту і порядок. У цій медичній установі таку ділянку роботи могли доручити лише людині, яка любить охайність, акуратно повичищає всі закутки, аби не залишилось місця для жодних інфекцій. У трудовій біографії Марії Федорівни значиться ще одна, найдовша, сходинка. Односельці пам’ятають її запал до праці в садовиноградній бригаді місцевого колгоспу. Цій організації віддала майже чотири десятки років свого життя.
Ювілярка долала життєві труднощі з вірою у Господа. Завжди намагалася знаходити час, аби піти до церкви помолитися, почути слово Боже. Неодноразово ходила читати Псалтир. У всьому старалася дотримуватися заповідей Божих. Ніколи не сварилася з сусідами. Заслужила авторитет і повагу серед односельців. Вважає, що тримати на когось зло – то великий гріх. Щоправда, тепер трохи заслабла, тож до храму вже не ходить.
Марія Сабов велику увагу приділяла сім’ї. Разом з чоловіком народили і виховали двох синів та доньку. Слава Богу, рід продовжується. Вже має трьох онуків та п’ятьох правнуків, які дарують їй радість та любов.
У день ювілею у церкві була Служба Божа за здоров’я іменинниці. Ввечері зібралися за святковим столом рідні, близькі, сусіди. Було весело і гамірно. Очі Марії Федорівни світилися від щастя. По-особливому і дзвінко лунала пісня «Многая літа».
Іван КОПОЛОВЕЦЬ

Прокоментуй!

Ваш коментар