Версія для друку Версія для друку

ФК «ДРУЖБА», ЯКА ДРУЖИТЬ ІЗ ЗОЛОТОМ І СУПЕРКУБКОМ

Те, що цього року футбольний клуб»Дружба» Дубрівка став абсолютним чемпіоном по футболу Іршавського району, не стало ні для кого із обізнаних у цій сфері сенсацією. Звичайно, як і в політичному житті, скажімо, у найближчих президентських перегонах, ніхто із притомних політологів на сто відсотків не стверджуватиме кого Україна у березні обере своїм президентом, будь-який найбільш досвідчений авторитет у цій сфері ніколи однозначно не гарантуватиме на початку сезону, що той або інший футбольний клуб матиме чемпіонське звання. І, тим більше, візьме при цьому і престижний трофей – суперкубок. Так чи інакше, подібна ймовірність прослідковувалася, хоча від випадковостей ніхто і ніколи не застрахований, але навіть при видимих тенденціях ми завжди залишаємо за собою хоча б яку-небудь частку того, що доля зробить несподівану підніжку чи фінт.
Зорі на цей раз для «Дружби» склалися щасливо. Не годилося б подібним чином стверджувати, адже не від однієї удачі залежить гра протягом футбольного сезону будь-якого із клубів. Найперше, що має бути присутнє – майстерність команди, зіграність окремих футболістів, їх взаєморозуміння на лініях атаки, півзахисту, захисту. А до того всього – неймовірне прагнення за всяку ціну перемогти, образно кажучи, «зубами вигризати» кожен м’яч.

Перші відомості про Дубрівку, назва якої походить від дубової діброви, що росла на цьому місці та в округах, датована 1447 роком. А про Розтоку, яку на Велику та Малу поділяє гірська Боржава - 1586 року.
Зараз Дубрівська сільська рада об'єднує Дубрівку, Малу та Велику Розтоки. Славиться село М. Розтока своєю цілющою водою, її лікувальні якості допомагають від хвороб опорно-рухового апарату. В цих селах проживають чесні, порядні, працьовиті люди, вони забезпечують свіжими овочами не тільки свої сім'ї, а й реалізують свою продукцію на ринках району, області та за її межами. Спілкуючись з старожилами, дізнаємось, що до визволення Дубрівки 25 жовтня 1944 року радянськими військами офіційно ніхто спортом не займався. Невдовзі в с. Дубрівка було відкрито восьмирічну школу. Першим вчителем фізкультури був Йосип Капітан. Він, як на уроках, так і в позакласній роботі приділяв велику увагу молодому поколінню. Його любили і поважали як учні, так і жителі сіл. В 1958 році створено першу футбольну команду, яка була офіційно заявлена на участь в першості району.
Команда складалась з таких гравців: Іван Петрашко, брати Омелян та Іван Луцаничі, Федір Скоблей, Йосип Осійський, Михайло Скоблей, Іван Скоблей, Василь Корпош, Йосип Луцанич, Мирон Коровський, Йосип Мелай, брати Василь та Іван Пацкани. Футбольне поле було обладнано на сільському пасовищі «Толока» в кінці села Дубрівка біля знаменитої Іршавської вузькоколійки.
В 1964 році футбольна команда «Дружба» Дубрівка на турнірі в селі Іванівка Берегівського району зайняла друге місце. Це дало змогу молодим юнакам повірити в свої спортивні можливості. У 1966 році на районному бліц -турнірі «Дружба» Дубрівка стає володарем кубка. Тоді вони у фіналі з іменитою командою «Боржава» Довге отримали перемогу з рахунком 1:0 (автор гола був Іван Луцанич).В команді розгортався ріст спортивної майстерності. В 1970 році команда була включена в розіграш першості області серед команд спортивного товариства «Колгоспник». Омолодився склад команди, і юнаків стали виставляти в основний склад команди, що давало змогу перемагати суперників.
Протягом 70-80 років минулого століття команда була стабільною, і виступала в такому складі: Юрій Данило, Михайло Корпош, Віктор Ластівка, Володимир Палош, Іван Дикий, Іван Петрище, Михайло Калинич, Василь Воробканич, Василь Ваш, Василь Химич, Василь Ластівка, Володимир Луцанич, Віктор та Володимир Малиновські. Тренував команду вчитель з В. Розтоки – Тіберій Мучичко. З включенням команди до участі в обласну першість виникло питання покращення спортивної бази. Колгоспом «Дружба» було вирішено перенести футбольне поле в урочище «Голий берег», між Дубрівкою та Розтокою. Воно там знаходиться дотепер. Тепер там проводиться реконструкція роздягалень, підключення води, встановлення лавочок для сидіння глядачів. Протягом свого існування колгосп завжди надавав моральну та фінансову підтримку, керівники колгоспу Володимир Латишев, Омелян Куделя, Володимир Овчарук, Василь Костак, Сергій Майданик, Емеріх Петрище, голови профспілкового комітету Іван Пацкан, Василь Боршош. В штаті колгоспу було введено посаду інструктора - методиста по фізичній культурі і спорту. На цій посаді працювали Михайло Калинич, Євген Леврінц, Іван Дикий, Михайло Корпош. Вони водночас тренували футбольну команду. Завжди на контролі була спортивно - масова робота у колишніх голів сільради Корпоша Петра Івановича, Капітана Івана Андрійовича, Лелеки Івана Андрійовича, Луцанича Омеляна Васильовича, Пацкана Івана Івановича, Петрища Василя Васильовича, Малиновського Володимира Ярославовича.
Важкий період для дубрівського футболу був період з 1996 по 2008 р.р. Після розпаду колгоспів утримувати команду не було кому, ні закупляти спортивну форму та інвентар, ні надавати транспорт на виїзди. Як не прикро, але футбол у Дубрівці був у тривалій відпустці. В 2008 році за сільський футбол взявся колишній гравець команди, голова села Володимир Ярославович Малиновський. Тривалий час пройшов, хлопці не грали, не тренувались, потрібно було проводити серйозну підготовчу роботу, тренування для того, щоб відродити старі футбольні традиції дубрівського футболу. Минув 2009 рік. Футбольна команда «Дружба» Дубрівка в нижній частині турнірної таблиці першості району, але є всі надії на кращий результат, бо молодь села тренується, працює над підвищенням спортивної майстерності.
За команду 2009 року виступали: Михайло Петрище, Сергій Петровці, Юрій Петрище, Василь Ковач, Михайло Галас, Василь Мельник, Іван Штефаньо, Олександр Лялюк, Андрій Бородканич, Михайло Грилюк, Богдан Малиновський, Віталій Лутак, Іван Маган, Іван Сокач.
Багаточисельна громада уболівальників футболу с. Дубрівка прогнозує, що успіхи молодої команди ще попереду.
Звісно, що без підтримки команді не вижити, тому, дякуючи спонсорам, які закупляють спортивну форму, інвентар, забезпечують транспортом на виїзди, надія на перспективу. Матеріальну допомогу надають підприємці Іван Васильович Дикий, Іван Петрович Карпош, Михайло Васильович Коровський, Іван Михайлович Микита, Василь Дмитрович Кепич, Іван Іванович Данило, Михайло Михайлович Зан, Олександр Михайлович Демчик. Слова вдячності від громади уболівальників та команди «Дружба» Дубрівка за підтримку.
(За матеріалами книги А. Савко «Спортивні сторінки Іршавщини «Футбол»)
– Якщо озирнутися у часі, то хочу вам сказати, що до цієї події ми йшли фактично десять років,– говорить Дубрівський сільський голова Володимир Ярославович Малиновський. – Від першого дня, коли приступив до обов’язків сільського голови, почав працювати над цією проблемою. Повірте, це справді була проблема. Ми, в минулому тоді – одна із тих сільських рад, яка мала довгу і славну футбольну історію. Для мене особисто і для багатьох земляків це питання стояло далеко не на останньому місці.
Наше покоління вже добре пам’ятає то неймовірне піднесення у Дубрівці, Великій та Малій Розтоках, коли «Дружба» вперше, у далекому 1976-ому році, стала чемпіоном Іршавщини. Команда повторила свій феноменальний успіх і в наступному 1977-ому році. Тоді, кілька років не покидаючи групу лідерів футбольних дружин району, ми втретє здобули цей почесний титул у 1983-ому році.
Тільки подумати: з того часу минуло тридцять років. Це життя навіть більше, аніж одного покоління.
Володимир Ярославович продовжує свій безперервний кількагодинний діалог, хоча й з піднесенням, але, можна сказати, і з фактами, які не такі вже й приємні. Чого гріха таїти, та що правда – то не гріх, із 1996 до 2008-го року на території сільської ради не було футбольної команди. Важко повірити, але сільський голова прийняв абсолютно неординарне рішення: «перекваліфікувати» успішну волейбольну команду, якій не «не давали ходу» на самий верх спортивного п’єдесталу. На перших порах «трансформація» давалася доволі зі скрипом і все-таки пройшла. При цьому сам сільський голова, як тепер стверджує, уже в доволі поважному віці, як для спорту, виходив на поле.
Коли мова зайшла про футбольне поле, то мусимо сказати, що мало де в селі доклали стільки зусиль, матеріальних і фінансових засобів, праці і труда, як у Дубрівці. За приблизними оціночними судженнями, сума в гривневому еквіваленті може перевищувати півмільйона гривень. Виконано дренаж поля, прокатковано, засіяно травою, зведено трибуни, впорядковано роздягальні, суддівські приміщення, санітарний блок із гарячою і холодною водою, встановлено пластикові сидіння. Заново прокладено до стадіону лінію електропередач. За ці роки на прилеглій території висаджено понад двісті сімдесят дерев різних порід.
… Про те, як і чому птаха щастя у вигляді чемпіонського звання, вислизнула із рук команди ФК «Дружба» «Нове життя» розповіло у числі №50 (8028) за 16 грудня 2017-го року. Цьогорічна їх епопея до двох футбольних вершин також не була легкою і заслуговує на окрему розлогу розповідь, а тепер найперше про тих, чиїми зусиллями увінчано футбольний клуб «Дубрівка» лавровими вінками переможців ліги чемпіонів та в розіграшу суперкубка. У команді зареєстровано 9 легіонерів, із них стабільно виступали Віталій Подлевський, Іван Шимоня, Йосип Стойка, Йосип Береш. У дубрівську команду приземлився, як слід, десант із Кушниці, до якого входять молодий воротар Василь Поляк та Іван Будул і Дмитро Барна. Хорошу підтримку для команди в ігровому плані забезпечили Михайло Цільо із Загаття, Юрій Саварин із Довгого та іршавчани Іван Довгінко і Олександр Поп. Можливо, що із європейського континенту є поки що єдиний їх легіонер із Латвії Віталій Кабанков, який постійно мешкає в Манчестері. І найбільш колоритним став нігерієць, студент медичного факультету УжНУ Бакура Ішак Джібрін.
Говорячи про своїх підопічних, Володимир Ярославович продовжує:
– Але все-таки у команді більшість гравців із наших сіл: Михайло Петрище, Микола Петрище, Андрій Боротканич, Богдан Корпош, Василь Мельник, Іван Жідов, Олександр Пайтина, Михайло Галас та інші.
І як при цьому добрим словом не згадати спонсорів, які доклали вагому свою дещицю до тих 50-ти тисяч гривень, що їх по програмі виділяє Дубрівська сільська рада для підтримки спорту. Їх очолює віце-президент футбольного клубу І.В.Дикий. А вже услід за ним у вільному перліку М.В.Зан, Ю.Ю. Микита, М.В.Коровський, В.М.Штефаньо, І.М.Микита, С.А.Романчук, А.І.Дешко, І.І.Роман, В.Д.Кепич, Я.В.Корпош, В.І.Квак, С.І. Митровцій та Б.Л. Мелай, який стабільно надає посильну допомогу у доставці атрибутики та інвентаря, а також мешканець Білок, земляк із М.Розтоки В.О.Барзун.
Ніколи не слід забувати, що без підтримки глядачів не було б виграшів і динаміка та напруга спортивних зустрічей мала би млявий характер. Їх очолюють ветерани Є.М.Ливрінц, В.І.Матішинець, М.Ю.Корпош, В.І.Петрище.

Михайло
Боржавський.

Прокоментуй!

Ваш коментар