Версія для друку Версія для друку

Створення єдиної помісної церкви раніше унеможливило б воєнні дії на Сході стверджує о. Михайло Савко – благочинний Берегівсько-Іршавсько-Виноградівського благочиння Української православної церкви Київського патріархату

Віра – це щось надзвичайно сокровенне, глибинне, особистісне, виплекане чистотою думки, слова, вчинку. Вона дозволяє нам дивитись на світ крізь призму духовності. Виходячи з цього, жодній віруючий людині не хочеться, щоб по її вірі топтались, паплюжили, щоб на цьому хтось спекулював. Не дивно, що новина про створення в Україні єдиної помісної православної церкви та отримання її предстоятелем томосу від вселенського патріарха сколихнула нашу країну, дещо розбурхала її. Вже тривалий час з цього приводу точаться різноманітні дискусії. Апологети цього процесу вважають, що це історичний шанс для українців, що це величезний додатковий бонус до незалежності нашої держави. В силу наших історичних обставин називають це також перемогою в геополітичному плані. Противники ж томосу переконані, що це призведе до розколу в православ’ї. Отже, ми вирішили поспілкуватися на цю тему з благочинним Берегівського-Іршавського-Виноградівського благочиння Української православної церкви Київського патріархату, протоієреєм, отцем Михайлом Савко. (З цими самими питаннями ми звертались до представників церкви Московського патріархату в районі, однак відповіді редакція не отримала).

– Отче Михайле, що зміниться в районі зі створенням Української єдиної помісної православної церкви та отриманням її предстоятелем томосу від вселенського патріарха Варфоломія І?
– Ми б хотіли, щоб Українську єдину помісну православну церкву підтримало якомога більше людей, тому що глибоко переконані, що це правильний шлях, благословенний Богом. Однак свідомі того, що все це не так просто. Розуміємо, що не буде такого, що відразу наступного дня після створення цієї церкви всі масово до неї прийдуть. На це є кілька об’єктивних причин. Одна з них та, що протягом кількох століть Кремль використовував православну церкву Московського патріархату в Україні як інструмент реалізації власної загарбницької політики та для обслуговування не завжди зрозумілих для адекватної людини амбіцій. Потрібен певний час, аби позбутися оцього тягаря нашого північного сусіда. Та попри це, ми все ж не стоїмо на місті і намагаємося донести до людей істину. Багато контактуємо і спілкуємося з вірянами православної церкви Московського патріархату. Чимало з них готові підтримати єдину помісну православну церкву в Україні. Це не може не радувати. На жаль, є й когорта байдужих до церковного питання. Звісно, їх значно менше. Запримітив також таку річ: багато православних священиків Московського патріархату вдаються до окремих маніпуляцій та хитрощів. Називають себе представниками Української православної церкви, однак патріархат воліють не вказувати. Під час Служби Божої згадують у молитвах митрополита Онуфрія, а про патріарха Кирила – ані пари з вуст. Хоча за всіма канонами церкви мали би згадувати і його.
– Створення Української єдиної помісної православної церкви – це об’єднання чи розкол у православ’ї?
– Безперечно, це об’єднавчий процес. Він незворотній і неминучий. Чим швидше православні це зрозуміють, тим краще для них. До прикладу, всі православні церкви світу моляться своєю рідною мовою. В Україні церква Московського патріархату звертається до Бога старослов’янською, чужою нам мовою. Але ж слово Боже має бути зрозумілим. Ще апостол Павло колись нагадував віруючим, що краще в церкві кілька слів сказати зрозумілою мовою, ніж тисячі незрозумілою.
– У Конституції записано, що церква відділена від держави. Щодо створення Української єдиної помісної православної церкви до вселенського патріарха зверталося керівництво держави. Як ви розцінюєте цю ситуацію?
– Віруючі люди не існують за межами держави, а є її складовою. Вони беруть активну участь у суспільно-політичному, громадському житті тощо. Отже, держава у кризові моменти просто зобов’язана допомагати віруючим. Церква покликана підставляти своє плече допомоги людям і державі. Так само держава має підтримувати людей і церкву. Нам просто потрібно чітко розрізняти поняття підтримки і втручання в життя церкви.
Якщо люди хочуть, щоб Україна була справді незалежною державою, то ми повинні так само мати самостійну незалежну церкву. На цьому неодноразово настоювали політики-патріоти та керівництво держави. Впевнений: якщо б Українська єдина помісна православна церква була створена раніше, то воєнних дій на сході України не було б. Ми всі знаємо із засобів масової інформації, що через церкву Московського патріархату прийшло багато бойовиків на схід України. Ми були свідками того, як єпископи і священики цього патріархату благословляли зброю і бойовиків на братовбивчу війну. У моїй голові це ніяк не вкладається. Воно аж ніяк не вписується в жодні канони здорового глузду, тим більше церковні. По церквах Московського патріархату ведеться активна пропаганда «русского міра». Зокрема, це дуже добре спостерігається на прикладі Почаєва. А церква заснована Ісусом Христом на основі любові. І вищезгадані речі не можуть відбуватися у Божих місцях. Отже, прихожанам церков Московського патріархату є над чим замислитися та помізкувати.
– Кому належить майно церкви?
– У різних країнах по-різному підходять до цього питання. В нас майно церкві належить громаді. Вважаю, що це правильний підхід. До прикладу, у сусідній Росії власниками майна церкви є єпархії. Як на мене, це прояв авторитаризму.
– Хто, на вашу думку, має очолити Українську єдину помісну православну церкву?
– Впевнений, що це буде дуже мудра людина, хороший оратор, непересічна особистість. Це буде той, кого благословить Бог. У Бога нема випадковостей. Без волі Господа патріархами не стають. Покладаю великі надії на те, що цій людині вдасться згуртувати навколо себе всіх православних в Україні.
Розмовляв
Іван КОПОЛОВЕЦЬ

Ваш отзыв

Ваш коментар