Версія для друку Версія для друку

Він не жалів себе…

Старше покоління іршавчан добре пам’ятає Андрія Івановича Лупака. Завжди був привітний, повсякчас проявляв людяність, створював у колективі атмосферу теплоти, довіри і добра, вмів приймати рішення у складних ситуаціях. Його виділяли такі риси характеру як порядність, чесність, принциповість, креативність, відповідальність, гнучкість і заповзятливість, мав впевненість у собі. Велику увагу приділяв благодійності, за ефективну і злагоджену роботу завжди заохочував своїх працівниківЗа це його і поважали. Мав неабиякий авторитет не лише в районі, але й далеко за його межами.
А.І. Лупак народився 10 грудня 1948 року в с. Сільце. Після закінчення Сілецької середньої школи вступив на навчання у Виноградівське кооперативне училище. Трудову діяльність розпочав завідуючим павільйону «Берізка» в с. Сільце. Робота у торгівлі припала до душі.
А потім була служба в армії. Демобілізувавшись, пішов працювати у Сілецьке об’єднання громадського харчування. Тут Андрій Іванович розкрив свій талант і організаторські здібності. За відчуття нового, ініціативність, вміння доводити розпочату справу до кінця його призначили директором Сілецького об’єднання громадського харчування. Уже дипломованого спеціаліста назначили головою правління Сілецького споживчого товариства. Там працював майже три роки. А з 1973 по 1975 роки був директором Сілецької філії підприємств громадського харчування. За час роботи в рідному селі на відповідальних посадах вдалося зробити чимало: зведено новий торговий комплекс, відкрито ресторан, кафе, бар, магазини, кондитерський цех. А ще Андрій Іванович доклав чималі зусилля до побудови ресторану «Сосновий гай» в с. Вільхівка, магазину в с. Горбок та кафе в с. Гребля. Проведено реконструкцію закусочних у селах Дунковиця, Кам’янське та Дубрівка. Із 1986 по 1998 роки працював директором Іршавського промкомбінату облспоживспілки. Не забував і про навчання. Без відриву від виробництва закінчив Львівський торгово-економічний інститут.
Коли в 1998 році постало питання, кому очолити Іршавську райспоживспілку, вибір випав саме на нього. На той час Андрій Іванович був серед найдосвідченіших організаторів споживчої кооперації не тільки району, а й області.
− Це були нелегкі часи, − згадує тепер колишній заступник голови райспоживспілки Іван Цогла. – Як у районному центрі, так і в селах почали відкриватися приватні магазини і бари. Андрій Іванович поставив перед нами непросте завдання: в умовах ринку ми повинні не тільки зберегти споживчу кооперацію, а й успішно конкурувати з приватним сектором, збільшуючи насамперед товарооборот.
Саме завдяки А. І. Лупаку в районі повним ходом розпочалася робота по реконструкції та модернізації підприємств торгівлі і громадського харчування. У 2006 році в м. Іршава було відкрито перший в районі магазин «Маркет». Усі торгові операції було комп’ютеризовано, товарооборот збільшився майже в десять разів. Сюди заходили покупці не лише з міста над Іршавкою, а й Сільця, Заріччя, Лози, Греблі, Дубрівки, Білок, Ільниці, Осою, Броду, Загаття… Згодом в Іршаві було відкрито сучасні магазини АВС та кафе-бари. Разом з тим, аналогічні торгові точки були відкриті в Довгому, Ільниці, Білках і Дунковиці. Постійно вишукував нові форми господарювання. У ті часи Іршавська райспоживспілка знаходилася в першій трійці серед районів області.
У всіх здобутках колективу вважав заслугами тих, хто працював з ним поруч. Це ціла когорта досвідчених спеціалістів, на кого можна було покластися в будь-яку хвилину. Це: І.І. Цогла, В.Ю. Урста, І.Ю. Воскобійник, М.І. Береш, М.М. Лупак, М.І. Кинів, М.І. Довгінко, В.А. Худанич, М.В. Муска, М.В. Оліяр, М.П. Попович, М.І. Бізіля, Н.І. Азарова, М.В. Карабиньош, Г.М. Симканич, Г.П. Матішинець, Є.Ф. Зейкан, Л.Н. Прокоп. Своєю сумлінною і самовідданою працею вони заслужили шану і повагу від людей. Спільними зусиллями вони наполегливо і впевнено прокладали шлях до ринкової економіки.
А за працю і честь А.І. Лупак указом Президії Верховної Ради СРСР нагороджений медаллю «За трудову відзнаку», значком «Відмінник споживчої кооперації», почесною трудовою відзнакою «Знак пошани», почесними грамотами Укоопспілки та ЦК профспілки працівників споживчої кооперації, багатьма грамотами і подяками облспоживспілки та органів місцевого самоврядування, медаллю «Ветеран праці».
Крім основної роботи, активно займався громадськими справами. Був членом ради Укоопспілки та облспоживспілки, обирався депутатом районної та обласної рад. Був також депутатом Сілецької та Зарічанської сільських рад, удостоївся почесного звання «Заслужений працівник сфери послуг України».
Стежкою батька пішов і син Сергій, який тепер очолює Іршавську райспоживспілку, є депутатом районної ради, як і батько, займається благодійництвом.
Він продовжує справи, розпочаті Андрієм Івановичем, − каже Іван Юрійович Воскобійник. – Із ним легко працювати. Такий же відповідальний, він має вміння поставити себе на місце іншої людини. Активно підтримує районну газету «Нове життя». Вважає, що кооператори повинні читати новинку, знати, що робиться в районі. Адже з телевізора цього не почерпнеш.
Андрій Іванович ніколи не жалів себе.
Йдучи вулицями Іршави, дивлячись на торгові точки, неодмінно згадується людина з добрим і щирим серцем, теплою усмішкою і трохи примруженими очима. Він завжди вмів знайти добре слово, дати пораду.

Василь ШКІРЯ

Прокоментуй!

Ваш коментар