Версія для друку Версія для друку

Славімо Господа вовіки

Дім молитви євангельських християн діє в Іршаві вже майже двадцять років. Його пастором є Василь Бобіта. Віряни цієї церкви сходяться тут, щоб помолитись, славити Господа, подякувати йому за чудовий день, можливість жити і творити, попросити сил і наснаги продовжити розпочаті справи. Сюди приходять всі, хто шукає спасіння, дбає про чистоту свого серця. Минула неділя для прихожан цього молитовного дому була особливою. Панувала миролюбна, приємна, доброзичлива атмосфера, просякнута нотами духовності.
На зібрання завітав змішаний церковний хор з Чернівецької області. До його складу входить 55 чоловіків та жінок. Кістяк складають мешканці Хотинського району, є також представники Сокирянського та Кельменецького. Щотижня 3 години проводять на репетиціях. Це доволі нелегка справа, адже потрібно відкладати свої буденні справи. До того ж, кожен учасник долає свою відстань до місця зібрання. Комусь доводиться їхати навіть до ста кілометрів, окремим відповідно менше. Хору вже виповнилося чотирнадцять років. На початку створення тут співало до ста людей. Зараз трохи більше половини, адже життя вносить свої корективи. Хтось переїхав, хтось занедужав, комусь роки вже не дозволяють. Колектив не обмежується лише виступами по Україні. Зі своєю творчою програмою їздили в Білорусію, Молдову, Росію. Тричі побували в Німеччині. Співали також у Празі – столиці Чехії. Це свідчить про те, що насправді є величезний запит на духовну пісню. Керівником хору є Михайло Петрович Сукало – неперевершений майстер своєї справи. Це чудова, товариська людина. Він має вищу фахову освіту. Закінчив Львівську музичну академію. Очолює колектив з початку створення.
Розпочав Михайло Петрович з молитви. Відтак запропонував колективу кілька хвилин присвятити розспівуванню, аби в подальшому видавати чистий і багатий звук. На цій справі він знається дуже добре, давав чимало хороших порад. Потім перейшли до виконання духовних пісень. Хористи уважно стежили за порухами рук диригента, який вміло їх скеровував у потрібне співоче русло. Окремі пісні виконувалися під акомпанемент піаніно. Серця всіх присутніх були сповнені радістю від спілкування з Богом. Насолоджувалися щирим співом церковного хору. Аби його послухати, з’їхалися євангельські християни з усього району.
На зібранні молилися, також читали чимало віршів на духовну тематику, лунали проповіді. Ті, хто виступав, висловлювали власні судження, думки, підкріплюючи їх цитатами з Євангелія. У проповідях порушувалися одвічні питання для справжнього християнина: про життя на небесах, випробування спокусами, лукавість та короткість часу тощо.
Керувати хором доволі не просто. Кожна людина має свій характер, власне бачення виступу. Диригент має це все враховувати і докладати усіх зусиль, щоб спів хору був цілісним, якісним, неповторним. Як зізнається Михайло Сукало, його колектив відзначається зібраністю, що трохи полегшує роботу з хористами. Диригент просто живе своєю роботою, віддається їй сповна. Це справа, в якій кривити душею не будеш, бо євангельські християни фальші не сприймають.
До речі, церковний хор з Чернівецької області перед виступом в нашому районному центрі побував у Буштині, що на Тячівщині, а після Іршави відправився у Заріччя.
По завершенню зібрання в Іршаві, вийшовши з молитовного дому, євангельські християни жваво обговорювали виступ хору, ділилися своїми враженнями. Їх переповнювали позитивні, піднесені емоції. Кожен у серці поніс додому часточку духовності, пронизану любов’ю до Бога.

Іван КОПОЛОВЕЦЬ

Ваш отзыв

Ваш коментар