Версія для друку Версія для друку

Введення до храму Пресвятої Богородиці

Радісне, глибоко духовне і повчальне свято відзначає наступного вівторка свята Православна Церква. Це свято Введення у храм Пресвятої Владичиці і Богородиці – одне із важливих моментів у підготовці нашого спасіння. Гріхопадіння лишило людину перебування з Богом. Але Господь, по Свому великому милосердю, дарував людям надію на спасіння.
Багато пророцтв, багато сказань про Божу Матір знаходимо ми у Старому Заповіті. Всі вони є яскравим прообразом подій і фактів, які здійснилися у Новозавітній Церкві Христовій, Церкві благодатній. Старозавітні пророки говорили людям про майбутнє спасіння роду людського, про милосердя Боже, яке мало владу визволити людей від вічної смерті, говорили про Божественне світло, яке засяє над світом. Говорили про пришестя Спасителя, Який визволить людей від влади смерті і гріха та відродить їх Своєю Божественною благодаттю в нове, вічне, духовне життя. Світ прагнув спасіння, світ чекав Месію…
І ось, над світом засяяло Божественне світло. Відбулася подія, якій здивувалися ангели – подія, яка не мала собі рівних у всій історії старозавітньої Церкви: у храм Божий увійшла Пречиста Діва, і первосвященик увів її до Святая Святих, куди ніхто не міг заходити, а тільки один раз у році первосвященик.
Введення в храм Пресвятої Богородиці – одне із великих свят, встановлене на честь події, про яку нічого не сказано у Святому Письмі. Але, ми знаємо про цю подію зі Святого Пересказання Церкви, тому що з покоління в покоління, починаючи з перших років існування Церкви Христової, у християнській спільноті збереглася пам’ять про неї. Згодом ця пам’ять увійшла у святоотчі творіння, і ми зустрічаємо чудові зразки проповідей великих святих отців, присвячених дню Введення у храм Пресвятої Богородиці.
Праведні батьки Іоаким і Анна були людьми похилого віку, вже мали понад сімдесят років, та не мали дітей. Вона постійно молилася Богу – зняти з сім’ї наругу безпліддя і дали обітницю, якщо народиться дитина, присвятити її служінню Богу. Господь почув щирі молитви, і в глибокій старості праведна Анна народжує Діву Марію.
Коли Пресвятій Діві виповнилося три роки, святі батьки вирішили виконати свою обітницю. Зібравши родину і знайомих, всі зі співом святих пісень, з запаленими свічками у руках привели Її в Ієрусалимський храм. Там зустрів Богоотроковицю Марію, первосвященик храму. До храму вели п’ятнадцять великих сходин. Вона, здавалось, не могла б сама зійти по них. Але, як тільки Її поставили на першу сходинку, Вона швидко піднялася на верхню. Потім первосвященик увів Пресвяту Діву до Святая святих, куди він зі страхом Божим заходив один раз на рік. Всі присутні у величному Ієрусалимському храмі здивувалися надзвичайній події, подякувавши Богу.
Праведні батьки Йоаким і Анна, вручивши дитя волі Отця Небесного, повернулися додому. Преблагословенна Марія залишилася при храмі. Як свідчить історик Йосиф Флавій, при храмі було багато житлових приміщень, в яких перебували діти, посвячені на служіння Богу.
Глибокою таємницею покрито земне життя Пресвятої Богордиці. Вона приготувала Себе через духовне виховання, молитвою, постом, праведним життям, щоб сподобитися стати Матір’ю Божою та народити для спасіння світу Сина Божого – Ісуса Христа. «Якщо б хто спитав мене, − говорив блаженний Ієронім, − як проводила час у юності Пресвята Діва, я відповів би: те відомо Самому Богу і Архангелу Гавриїлу, який був Її невідступним охоронцем».
Святкування празника Введення Пресвятої Богородиці в Ієрусалимський храм Свята Церква з древніх часів встановила Вказівки на святкування свята в перші століття християнства знаходяться в переданні палестинських християн, де говориться про те, що свята цариця Єлена побудувала храм, присвячений в честь Введення у храм Пресвятої Богородиці.
Введення до храму Пресвятої Богородиці – це радість кожної віруючої християнської душі, яка покликана стати храмом Божим, в якому живе Святий Дух. Бути храмом Божим – бути завжди з Богом! Своїм життям Пресвята Діва вчить нас, що вірою, любов’ю, молитвою, працею, постійно пам’ятати про Бога, кожний може стати храмом Святого Духа.
Покликання людини, її прихід до храму, до Христа, до Бога, бажання присвятити своє життя Творцю є надзвичайно важливим для кожного християнина.
Прекрасний звичай присвячувати дітей Богу і віддавати їх на виховання до храму свідчить про віру юдеїв в те, що життя людини повинно починатися із з’єднання зі святинею. Ця віра утверджена і в переданні християнської Церкви – першою подією в житті новонародженого дитяти є його входження до храму для здійснення таїнства Хрещення. З раннього дитинства храм займає особливе місце в житті християн не тому, що храми величні, красиві, древні. Храм має значення, бо в ньому присутня Божа благодать. Бог особливим чином присутній у храмі, тому що саме в храмі збирається Церква Божа, спільнота віруючих людей, яка призиває Святого Духа. І це призвання Святого Духа перетворюється в реальну духовну силу, яку Бог посилає людям.
Ми йдемо до храму Божого саме тому, що відчуваємо Божу благодать. Саме на цьому досвіді і базується наша віра. І для того, щоб мати живу віру в Бога, необхідно завжди йти до святого храму. І ті, хто стверджує, що вірить і без того, щоб ходити до храму, глибоко помиляються. Тому що спокуси життя, різні брехливі вчення сект можуть викликати сумніви людського розуму, якщо його віра грунтується тільки на цих висновках, бо християнин пізнає істину, пізнає Бога, як стверджує апостол «вірою пізнаємо».
Василій ІГНАТ,
протоієрей.

Прокоментуй!

Ваш коментар

*