Версія для друку Версія для друку

Каяття ворогів.

Каяття ворогів.
Вітер завіє, листочо, погнеться і
правду розкриє тобі.
Із правдою підеш далеко,
з брехнею дійдеш до біди.
Як правду розкажеш,всі люди
повірять тобі,
З брехнею не підеш далеко,
нашкодиш лише собі.

Далеко від рідного краю, прожив я
у світі чужім,
Та серце було моє з вами, і гордий був
я за всіх:
Як ви захищали країну, за долю боролись її,
У злиднях її пізнавали, там де були
і ваші брати.

Вони називались братами,
та зрадили душу свою,
Сміялись, знущались, і зрадивши
вірність твою,
Без сорому все забирали, знущались
над людством вони.
І стали вони ворогами
без всякої честі в душі.

Змарніле обличчя людини, навіки в
могилах мовчить,
А братські могили далеко, де люди
вірно, і чесно стоять.
Так хто закінчив життя, існування,
в могилах рідних братів.
Без сліду, без слави на вічність,
розірваних струнг ворогів.

Чекайте на суд, на страшенний,
залишаться вам голоси,
Ви будете руки ламати за ваші
негідні гріхи
Забути за суд, за страшенний,
не можна, й волоссяповстане тоді.
І будете Бога просити, у вашій
невірній душі,
І станете ви на коліна, каяття буде
за все.
І будете Бога просити: і промовить тоді
Пане Боже, пробач і прости нас за все.
Тоді ти згадаєш, що сила велика.
Тоді ти згадаєш за все,
Душа твоя буде терпіти,
за скоєні злидні, за все.
Стояти ти будеш пред Богом
і будеш просити усе.
Згадаєш свій край та минулість,
як все пролетіло в житті
І радість, природу і славу.
В нелюдській твоїй пустоті.
Залишиш багатство, страждання,
залишивши згадку в душі
І тяжко ти будеш вмирати
в нечесній людській пустоті.

Доля
А де ж ви роки, мої молодії.
Як жили в красі і любові моїй,
А в старості, ви повертались,
без згадок і добрих надій.

Ви скоро таки пролетіли, залишивши
радість одну.
І стали ви нам збайдужілі,без згадок
за нашу судьбу.
Роки ви мої молодії, як швидко летіли
лиш ви.
Зістало волосся вже сиве у пам'яті
й вічній красі.

І радість відійшла із роками.
Залишилась доля одна, а в світі усе
помінялось,
За літом і осінь прийшла.
В холодній зимі все лишилось, весною
розквітне життя.

Лиш роки пройшли, пролетіли, дерева
зістаріли, старі,
А наші роки не повернеш, в нечесній
одній пустоті.
Лиш море хвилі колише,згадається
правда одна,
Як добре жити на світі.
А старість приходить сама.
Вона не зігріє, засмутить, згадається
правда терпка,
Як роки пройшли, пролетіли,
залишилась лиш доля сумна.

Федор ШАНДОР- СТАРШИЙ.

Прокоментуй!

Ваш коментар

*