Версія для друку Версія для друку

Народна освіта. Школа за 1864- 1944 роки

За переписом у 1881 р, в с. Кушниця було 220 хат і проживало 1083 людей.
В цей час біля церкви з каменю збудували підпірну стіну − огорожу, завершили будівництво, з каменю і цегли, церковно-приходської школи. Тут дяк вчив дітей заможних селян. Приходська школа підпорядковувалася сільській общині. Навчання проводилося на церковно-слов'янській мові. Загальні розміри школи 11Х 9 м. Відкрита галерея в школі орієнтована на південь.
У 1855 р. служив − Фірцак Василь − півцевчитель, дяк кушницький (може і учитель церковної школи).
В 1893р. зарплата вчителів у церковно-приходських школах була 600 крон в рік і щорічна надбавка по 100 крон за рік стажу.
До революції, у 1905 р., церковний дяк Катрич співав у церкві, і одночасно вчив дітей у церковно-приходській школі в приміщенні розміром 7Х 10 м., з 1-го по 4-й клас. Навчання проводилось у дві зміни. Діти з дому носили до школи дрова. В цій же будівлі вчитель для житла мав одну житлову кімнату і комору. Не всі батьки розуміли для чого дітям освіта. Казали дітям: «А чий ис тебе піп не буде: нашо ся учити? Попами будуть попівські діти».
Не мали умов та грошей для продовження навчання навіть здібних дітей у горожанській школі. Для цього треба було продати землю і платити за подальше навчання . Для багатодітних сімей – непосильний тягар.
Селяни не могли платити великі податки (порції). Їх викликали на суд до м. Хуста.
У 1911 р., поблизу церковно-приходської школи, на протилежній стороні вулиці, відкрили державну «мадярську» школу, в якій викладали два вчителі. Навчання тут проводилось на угорській мові. Хоч мадярів у селі налічувалося лише 10.
Школу відвідували в основному діти євреїв і заможних селян ,бідняки відмовлялись вчити своїх дітей у «мадярській» школі.
Навпроти церкви в цей час працював дитсадок-хайдер для єврейських дітей. У 1916 р., зазнавши тиску з боку влади, церковно-приходська школа була перетворена у так звану мішану «мадяро-рутенську» школу.
Народно-просвітительська
З утворенням Чеської Республіки на Підкарпатській Русі вперше було поставлено питання про культурно-просвітницьку роботу, а держава широко сприяла цьому. При шкільних відділах організовували спеціальне відділення позашкільної народно-просвітницької роботи.
Общество імені О. В. Духновича по селах утворювали «Руськія читальня», при читальнях організовували бібліотеки, при чому, в кожній налічувалося не менше 100-120 книг. 30 читалень мали оркестри, із них 32 − духових (13 – 24 інструменти), в їх числі в Довгому, Іршаві, Кушниці.
При читальні діяв театральний гурток.
Спорт і фізичне виховання передано в руки «Центра Руських скаутів, Руського сокола, карпаторуського орла». У 1928 - 1929 рр., у церковно-приходській школі проводив виступ Фірцак-Кротон, який працював у молочарні с. Кушниця.
3а часів Чехословацької Республіки діяло 16 партій.
У 1928 р., показали перше німе кіно в школі на медичну тематику. Демонстрував цей американський фільм російський інженер − емігрант Медведєв.
Перше радіо було восени 1927 р., у лікарки − емігрантки з Росії - Марії Ожевіцової, чешки.
У 1930 р, в селі збудовано футбольне поле, де також грали в теніс, баскетбол і футбол. Перша легкова машина була у нотариша Югаса, у нього був зоокут: пави, чорні лисиці.
За спогади Михайла Васильовича Гайнаса − вчителя у 1938 р. у Державній семирічній Народній школі села Кушниця, яка відкрилася у 1931 р, навчалося 360 учнів, в тому числі 104 єврейських дітей, яких вчили чеською мовою (чеська школа). Здібні діти заможних євреїв продовжували навчання в горожанській школі с. Білки, а потім і в Берегівській гімназії. Серед учнів 8-го «Б» класу 1941−1942 н . р. в горожанській школі с. Білки був і Мікша Ліберман з с. Кушниця.
У старших класах (6 класів)вчилися діти із Лисичова та Броньки. Всього налічувалось 13 класів.
Мова викладання – карпаторуська «русинська» : було 6 учителів чеських, 7 учителів карпаторуських, плюс ручну працю викладала викладачка − емігрантка з Росії пані Медведєва Марія.
Кушницька школа посідала 4 місце в районі після Білок, Довгого та Іршави.
У чеських школах для дітей безкоштовно давали зошити і ручки. Хоч коштів не вистачало на підручники − доктор Баторі дав 1500 корун, щоб купити підручники для бідних дітей, допомагав і Червоний. Хрест. Доктор Баторі просив з Праги допомогу і один раз вислали для школи зошити. Була бібліотека. В школі, крім загально-навчальних курсів організовувалися різні гуртки: співу, спортивний і театральний, в яких вивчали колядки і ставили сценки на релігійну тематику.
У 1939 р, з приходом на Закарпаття хортиської влади, за вказівкою зверху сільський нотар (мадяр із Росвигова) та жупний нотар Андрей Каро хотіли організувати в с. Кушниця мадярську школу. Всі русини відмовились підписуватись. Євреї також відмовились. Зібрали лише 7 підписів за угорську школу. Єврейські класи передали до карпаторуських. Вчителя Гайнаса звинуватили в тому, що він перешкоджав організації мадярської школи, якої так і не відкрили до кінця війни.
В 1938 р. почалася проводити пропаганда січовиків серед молоді.. Однак у селі в цей час (із 1924 р). діяв і осередок комуністичної партії Чехословацької республіки, члени якої агітували за Радянський союз. Тож і не дивно, що молодь неохоче піддавалась агітації січовиків за самостійну Україну.
15 травня 1939 р., зайшли мадяри. У Лисичові, невеликим загоном, січовики − молоді хлопці-галичани сиділи у школі, озброєні чеськими маузерами, там був їхній штаб. З січовиками був і кушничанин Юрій Гецко (Білаччин).

Кушницького новтариша, який жив поруч нотарського уряду і молодого випускника Хустської гімназії, русина з с. Кушниці Петра Петровича Мателегу, 1919 р. н.− сина дорожнього майстра, 15-16 березня 1939 р. забрали січовики з собою і ніхто з них більше в село не повернувся. З приходом мадяр, січовики повтікали. Прихильників січовиків переслідували.

Радянська школа
У 1953-1954 рр. в с.Кушниця відкривають восьмий клас, а з ним існуюча 7-річна школа одержує статус середньої школи. Однак згідно норм на 1-го учня не вистачало площі.
Так під керівництвом директора І.М. Огаря в тісних умовах закінчився перший навчальний рік у статусі середньої школи. Перед селом і колективом нагально постало питання добудови класних приміщень. За пропозицією директора сільська рада зібрала сільські сходи, де вирішила передати школі безкоштовно недобудовану православну церкву. Педколектив із старшокласниками приступили до розбору цегли, транспорт для перевезення надали з колгоспу, а також директор лісокомбінату М.М Дуйчак та начальник ВРП Ю.Д.Попович.
Також окремим рішенням сільської ради в різні роки школі передали будівлю нотарського уряду та єврейський будинок, що належав раніше Гайзику Ліберману. В 60-і роки після закінчення будівництва будинку культури Кушницького лісокомбінату пустуючої без прихожан єврейської синагоги, яку раніше використовували під сільський клуб, а пізніше передали для спортивного залу школи. Всі ці будівлі розміщені поблизу − за 300 м від старих приміщень церковно-приходської школи.
Улітку 1955 р. розпочалась добудова 5-класних приміщень і трьох приміщень для майстерень. Через два роки добудова була завершена.
Школа отримала більше простору, але не була електрифікована.
В 1970 р. на сільських городах забирають землю для будівництва школи за типовим проектом. Більше 3-х років стояв виритий котлован. Її будували близько 10 років.
Під дощами і морозами цегляні стіни почали руйнуватися, а панелі падати. Довелося затратити багато коштів для підсилення стін, бо панелі могли впасти в приміщення. На жаль, ні сільський голова Магарита, ні директор школи, ні голова колгоспу, ні районний архітектор не запропонували дешевший і більш логічний варіант добудови-реконструкції школи на двох існуючих площадках. На території церковно-приходської школи могли розмістити початкові 1-4 класи, а на іншій площадці, біля шкільних майстерень, добудову-реконструкцію шкільних приміщень для 5-10 класів. Це би тільки прискорило і здешевило будівництво ,але й покращило навчально-виховний процес,бо ж гроші на будівництво в основному надавались місцевими підприємствами.
В 1979 р. нову школу здали в експлуатацію.
В. ГЕЦКО.

Прокоментуй!

Ваш коментар

*