Версія для друку Версія для друку

Іванові Палінчаку виповнилося б 60…

Він з нетерпінням чекав вересневої пори. Мріяв на своє шістдесятиріччя запросити своїх друзів, посидіти з ними за чашкою кави, переговорити, згадати молоді літа. Та не судилося. Бог покликав його до Себе скоріше. Я давно вже запримітив, що добрі, чесні, порядні люди покидають цей світ завчасно.
І.І. Палінчак народився 1 вересня 1958 року у с. Великий Раковець. У 7 років вступив до першого класу Великораковецької початкової школи, потім продовжив навчання у середній школі. Після її закінчення вступив до Чернівецького будівельного технікуму. У квітні 1978 року був призваний до лав Радянської армії. У 1980 році залишився на проходження надстрокової служби і звільнився в запас у квітні 1985 року.
Іван Іванович одразу знайшов себе на рідній Іршавщині. Того ж року його було прийнято на роботу завідуючим загального відділу Іршавської міської ради. У 1994 році він був обраний заступником голови Іршавської міської ради. А вже у березні 1998 був обраний головою Іршавської міської ради. У 2002 і 2006 роках був переобраний на цей пост. На його долю випали два катастрофічні паводки – у листопаді 1998 року та у березні 2001 року. Довелося відбудовувати будинки в Іршаві і Собатині. 168 потребували ремонту.
Армійське життя навчило його спиратися на колектив. Працюючи в міськраді, опору робив на громаду, депутатів та актив міста. Разом вирішували проблеми міста, визначали пріоритетні завдання, спільно розробляли довгострокові програми.
Запам’ятався він і на роботі головним спеціалістом сектору інфраструктури житлово-комунального господарства та будівництва відділу містобудування й архітектури Іршавської РДА. тут теж знаходив спільну мову з усіма, хто спілкувався з ним.
Бажаним гостем І.І. Палінчак був і в редакції газети «Нове життя». Не забував привітати колектив із Новим роком і Днем журналіста, а іменинників з днем народження. І приходив він не з порожніми руками. Цікавився, чим живе газета, які проблеми доводиться вирішувати.
… Шкода, що Івана Івановича вже немає разом з нами. Він уже в кращих світах. У всіх обставинах життя кожен з нас покликаний залишитися Людиною в словах, вчинках, поглядах. І.І. Палінчак був саме такою людиною і залишається взірцем для всіх нас. Як стверджує Святе Письмо: будь зразком у слові, житті, у вірі, любові і чистоті.
Душа його во благих водвориться і пам’ять про нього нехай живе вічно в наших серцях.

Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар