Версія для друку Версія для друку

Про перший і не останній шкільний дзвоник!

Що спонукало мене до написання цих рядків? Насамперед це особисті почуття напередодні шкільного дзвоника, які глибоко вражають моє серце. Цього місяця у нашій родині пролунає перший (нібито) шкільний дзвоник. Для внучки Софійки, що далеко-далеко знаходиться тепер від мене. Для неї це перший крок у життєвий простір, це перший невинний погляд у незбагненне майбуття, це перший початок заповнення пізнавальним змістом свідомого життєвого шляху.
Багато є християнських і світських свят у нашому житі. Літні місяці, а особливо серпень, є багаті на свята. Нещодавно ми відсвяткували величні радісні християнські свята Пасхи, Івана Купала, Петра і Павла, тепер Преображення Господнє (або у народі Спаса). А от вересень – місяць особливий. Із цим прекрасним місяцем року я пов”язую найкращі спогади – почуття. Для мене особисто вони є дуже вразливими й чуттєвими. Перший дзвінок – це перший поріг, який треба переступити для того, щоб набратися знань, усвідомити, хто ти є і хто ти, як майбутній громадянин рідної землі, насамперед тієї, що зветься з давніх-давен Україною.
У ці вересневі дні, коли повсюдно природа сповіщає нам довершеність своїми достиглими гронами винограду, плодами у саду, я задаюся запитаннями. Чи є перший дзвінок першим або не першим? Цей дзвінок пожиттєво є першим і нескінченним. Дбайливий господар думає про своє майбуття. Перший (і ніколи не останній) шкільний дзвоник не може і не спроможний не хвилювати мої почуття і не спонукати до найкращих мрій.
Відповідь на найважливіші питання майбутньої життєвої дороги закладені, як на мене, у першому дзвонику. Особисто відчуваю тепер і, як ніколи, задаюся запитанням: «Чому шкільні дзвоники називаються «останніми» або «першими»? Перший дзвоник пролунав для мене 50 років тому і, завдячуючи Богу, звучить по сьогодні. Мабуть, на все життя у шкільних перших чи так званих останніх дзвониках закладене філософське питання життя-буття?
Роздумуючи над цим, хочеться, щоб діти і внучка пам’ятали, що розум дається від Бога, шкільний дзвоник – то є перший крок до пізнання світу, бути розумною – це означає бути Божою дитиною.
Всім тим, кому цього вересня пролунає дзвінок, хочеться побажати віри, надії та любові.

Богдан ІЛЬНИЦЬКИЙ,
м. Іршава

Прокоментуй!

Ваш коментар

*