Версія для друку Версія для друку

Вісімдесяте літо Ігоря Берегія

Майже щодня можна зустріти в центрі Іршави цю сивочолу людину. Незважаючи на поважний вік – 1 серпня Ігорю Євгеновичу Берегію виповнилося 80, він веде активний спосіб життя, займається громадською роботою. Якщо раніше він працював лікарем, то тепер очолює первинну ветеранську організацію м. Іршава. Його аудиторія – пенсіонери, люди похилого віку, одинокі, ветерани праці. Добре знає їх потреби і чим може, допомагає їм в захисті законних їх прав: соціальних, економічних, вікових та інших.
Щоразу при зустрічі з такими людьми, як Ігор Євгенович, само собою напрошується питання: як ви так зберегли себе? І він не скупиться на слова:
– Треба якомога більше рухатися, любити природу, займатися спортом, щоденно відводити на прогулянки не менше однієї години. Прагну повсякчас творити в собі і навколо себе морально чисту атмосферу. Веду здоровий спосіб життя. А із сигаретами розпрощався давно і назавжди. П’ятдесят грам спиртного вип’ю за зустріч, за знайомство, на день народження… Але не більше. Горілка до добра не веде.
Дружина Ігоря Євгеновича, Марія Михайлівна, теж свого часу працювала лікарем. Вони з півслова розуміють одне одного. Стежкою батьків пішли і донечки. Наталія працює лікарем екстреної допомоги в Ужгороді, Ірина після закінчення Ужгородського державного університету вступила в Міланський університет. Тепер працює лікарем в Італії.
Будинок Берегіїв на вулиці Івана Франка в Іршаві знає майже кожен житель міста. І Ігор Євгенович, і Марія Михайлівна охоче допомагають тим, хто цього потребує. А ще прохожі звертають увагу на те, що подружжя лікарів не цурається роботи. У ці дні радують око квіти, які прикрашають їх оселю. Тут можна побачити і незабудки, і ландиші, і георгіни… А ще сім”я має невелику присадибну ділянку, де вирощує картоплю, капусту, цибулю, часник, помідори. А в саду ростуть вишні, яблуні, сливи, горіхи. Справжнє райське містечко. Блаженний куточок сім’ї Берегіїв!
У хвилини душевного спокою Ігор Євгенович згадує своє дитинство. Народився він у сім’ї вчителів. Після закінчення Іршавської середньої школи вступив до Берегівського медичного училища. Звідти був направлений на роботу завідувачем фельдшерсько-акушерського пункту с. Негрово.
– Дорога тоді в це село була грунтовою – про тверде покриття годі було й думати, — згадує тепер ветеран праці. – Особливо трудно було добиратися восени, коли йшов рясний дощ, а холод пронизував до кісток. Але що поробиш – робота є роботою. Інколи пологи доводилося приймати навіть вдома. А у весняно-осінній період ходив на роботу в гумових чоботах. Не повірите: доводилось займатись і ветеринарною практикою.
За два роки роботи у віддаленому селі навчився багато, набув певний досвід. Відчував, що може зробити більше. Тому згодом перевівся у хірургічне відділення Ужгородської міської лікарні фельдшером-анестезистом і в 1960 році вступив на вечірнє відділення медичного факультету Ужгородського національного університету.
– Завжди відчував, — каже І.Є. Берегій, — що потрібно мати міцні знання. Без них не обійтися. Особливо в медицині. Вона розвивається надто швидко. Тому читав не лише наші журнали, а й зарубіжні. Лікар повинен бути насамперед мислячою людиною.
При розподілі був направлений головним лікарем Залужської дільничної лікарні Мукачівського району. Майже цілий рік довелося працювати без вихідних. Легше стало тоді, коли лікарем-педіатром сюди була направлена працювати його дружина Марія Михайлівна. Уже разом вони налагодили лікувально-профілактичну роботу в дільничній лікарні, амбулаторії, колгоспному пологовому будинку, у фельдшерсько-акушерських пунктах дільниці, маючи добрі відносини з місцевою владою району, облздоровідділом. У 1970 році за найкращі показники по організації охорони здоров’я дорослого населення та дітей Залужська дільнична лікарня була нагороджена санітарним автомобілем «Волга».
У 1974 році за сімейними обставинами І.Є. Берегій був переведений завідувачем «швидкої допомоги» і лікарем-статистом в Іршавську районну лікарню. Згодом, пройшовши шестимісячний цикл спеціалізації по рентгенодіагностиці в Київському інституті удосконалення лікарів, почав займатись рентгенодіагностикою.
Ось що згадує про нього фельдшер із Броду Михайло Ломага:
– Працюючи рентгенологом, сприяв терапевтам, хірургам, травматологам, педіатрам у встановленні точного діагнозу. Старався на ранніх стадіях виявляти пухлини й інші захворювання легень, шлунково-кишкового тракту, кістково-м’язової системи, щоб своєчасно і успішно їх вилікувати.
У 1983 році, після проходження циклу удосконалення по вибраним питанням терапії (для завідуючих терапевтичним відділенням) у м. Львові, був призначений районним терапевтом і завідуючим терапевтичного відділення.
– Допомагати хворим, — продовжує далі М.В. Ломага, — рятувати їх часом від неминучої смерті стало його повсякденною справою. Скільки було таких випадків, вже не перелічити. Тисячі хворих проконсультованих в поліклініці, дільничних лікарнях, фельдшерсько-акушерських пунктах з вдячністю згадують надання кваліфікованого лікування, добрі поради, доброту і людяність Ігоря Євгеновича.
У 2005 році Ігор Євгенович пішов на заслужений відпочинок. А ще й дотепер колишні пацієнти при зустрічі вітаються з ним. Хочуть не просто поговорити, поцікавитися життям-буттям, а й почути добрі поради.
І.Є. Берегій за чесну, сумлінну і добросовісну працю нагороджений численними грамотами, подяками і грошовими преміями. Не віриться, що у свої вісімдесят він – активний учасник народного хору ветеранів, який діє при Іршавському районному будинку культури. Разом з колективом виступає у багатьох населених пунктах Закарпаття.
– Кращого співрозмовника за мою дружину Марію Михайлівну немає, — усміхається Ігор Євгенович. – Вона набагато більше подорожує, ніж я. Побувала в багатьох містах колишнього Радянського Союзу: Ризі, Санкт-Петербурзі, Москві, а також Києві, Львові, Харкові. Відвідала вона також Польщу, Угорщину, Румунію, Німеччину, колишні Югославію та Чехословаччину.
… Першого серпня в оселі Берегіїв було багато гостей. Серед рідних, друзів і знайомих був і голова районної ради ветеранів України Петро Король. Він побажав І.Є. Берегію міцного здоров’я, щастя і добра на многії і благії літа.
З роси і води вам, Ігорю Євгеновичу!

Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар