Версія для друку Версія для друку

Рік без Івана Завидняка…

Рік тому перестало битися серце колишнього директора КП «Друкарня» Івана Завидняка. Його земна дорога обірвалася на 57 році життя. Він належав до плеяди тих керівників району, які завжди прагнули нового. Змушений був крутитися, бо одержав друкарню у вкрай занедбаному стані. Обладнання застаріле, зношене, дійшло до того, що припинили друк районної газети «Нове життя». Із допомогою районної влади закупили друкарську машину у Львові, та, як виявилося згодом, вона давно вичерпала свій ресурс. Тепер районка друкується в КП «Хустська районна друкарня».
Іван Іванович, орієнтуючись на ринкові відносини, перейшов на випуск іншої продукції. Постійно працював над розвитком виробництва, покращенням фінансового стану, раціональним використанням виробничих площ. Усе робив для того, щоб комунальне підприємство було високорентабельним, люди мали заробітну плату.
Народився Іван Іванович 6 липня 1961 року в м. Іршава. Після закінчення школи вступив у Чернівецький будівельний технікум. Вищу освіту здобув у Львівському сільськогосподарському інституті (спеціальність «Сільськогосподарське будівництво», кваліфікація «Інженер-будівельник»).
Трудову діяльність розпочав у 1976 році в Іршавській пересувній механізованій колоні Закарпатського облміжколгоспбуду. Певний час працював в Іршавській райдрукарні. Потім – на різних посадах в будівельних організаціях району. Із 1992 по 2008 рік займався підприємницькою діяльністю.
Коли постало питання, хто в районі очолить друкарню на конкурсній основі, Іван Іванович подав і собі документи. І переміг. Від конкурентів вирізнявся тим, що вже добре знав друкарську справу. Тому одразу взявся за налагодження виробництва. Комунальне підприємство працювало із перевиконанням виробничих показників. Підвищилася заробітна плата, було створено нові робочі місця.
У грудні 2012 року І.І. Завидняка було призначено першим заступником голови Іршавської райдержадміністрації. Із 2014 року повернувся на попереднє місце роботи. Але на цей період часи вже змінилися. Якщо раніше друкарня була монополістом у районі, то тепер з’являлися конкуренти. Разом з тим, спритні ділки прикинули око на приміщення друкарні. І.І. Завидняку не допомогло навіть те, що він був депутатом райради. Два рази «займався» дах приміщення…
Не витримало серце. Довелося покидати ці світи, залишивши рідних, близьких і друзів. Та найбільше за життя вболівав за дітей. Нехай милосердний Господь упокоїть його душу у своїх Небесних Оселях, там, де спочивають праведні. Нам завжди не вистачатиме його щирої усмішки, добра, тепла і душевності.
Василь ШКІРЯ

Прокоментуй!

Ваш коментар

*