Версія для друку Версія для друку

Допомогли лікарі і благодійники

Мені 77 років, вдова 20 років, пенсіонерка, в минулому акушерка жіночої консультації, яка в 2001 році протягом 9 місяців знаходилася на стаціонарному лікуванні у тубсанаторію с. Довге. Моєю лікаркою була Магдалина Іванівна Митровці, яка дуже добре ставилася до своєї роботи, до хворих. Це лікарка від Бога. Коли я поступила на стаціонарне лікування, то була цілком неходячою. Навіть не вірила, що колись зможу ходити хоч із підлокітниками. Але добре призначене лікування Магдалиною Іванівною, її завжди привітне, ласкаве, усміхнене обличчя, коли приходила щоранку до палати на обхід, дали свої плоди. Мені стало краще. І я через шість місяців потроху звелася на ноги, хоч із милицями, але все ж.
У цьому санаторії працювали тоді й санітарки, медсестри, куховарки, офіціантки і лікарі. Всюди був порядок і чистота. Пригадую, як щосереди проходив загальний обхід хворих на чолі із завідуючим лікарем Михайлом Михайловичем Митровцієм, який завжди цікавився нашим здоров’ям, давав лікарям і медсестрам поради.
До мене приходили священики один раз в місяць сповідати, а сестри-монашки приносили причастя. Молоденька лаборантка Мар’яна приносила мені газети та книги з бібліотеки храму.
Не забували про мене й наші отці з Березного: о. Анатолій та о. Михайло, провідували мене, а сестри з «Живого кола розарію» писали мені листи і присилали гостинці.
О 17 год київського часу, після процедур, ми сходилися біля тяжкохворих і молилися «рожанець» до Божого милосердя, співали пісень стосовно наступних свят.
Два рази до нас із концертом приїздили християни віри євангельської із с. Заріччя. Привезли нам молодої картоплі, домашню випічку, голубці, овочі. Ми всі разом молилися, і Бог вислухав наші прохання. Ми всі повернулися додому, до своїх рідних та близьких.
Ганна Іванівна Баник,
смт Великий Березний

Прокоментуй!

Ваш коментар

*