Версія для друку Версія для друку

ІНТЕРНАТ ЯК ШКОЛА НЕ ВИЧЕРПАЛА СЕБЕ

Останнім часом , на різних рівнях пропагують думку, що школи-інтернати як окремий тип навчально-виховних закладів себе вичерпали. На виконання Регіональної цільової програми і в районі була розроблена програма «Реформування інтернатних закладів на 2012-2017 роки». Так, пріоритетним є виховання дитини в сімейному оточенні. Прикро, але потреба в районі в існуванні Ільницької школи-інтернату не зникла, навіть при створенні нових форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, будинків сімейного типу та прийомних сімей. Людей, які б охоче брали на виховання і спільне проживання в сім”ю дітей, навіть при відносно великій матеріальній підтримці з боку держави дуже важко знайти, а кількість бездоглядних та безпритульних дітей збільшується. Це явище обумовлене кризою сімейних взаємовідносин, збільшенням числа неблагополучних сімей, послабленням виховної функції в сім”ї. Створення для дітей належних матеріально-побутових умов та ізоляція їх від згубного впливу «вулиці», виховання відповідального батьківства в багатьох випадках є для нас, працівників служби, недосяжним. Процес вилучення з кризових умов, надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, тривалий і не завжди оправдує себе, бо по досягненню повноліття особи з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, як і після інтернату, повертаються в ті ж умови і в обох випадках не здатні змінити вироблений стиль життя.
Так, потреба в школах-інтернатах зменшилася, скоротилася й їх кількість. Водночас, існування Ільницької загальноосвітньої школи-інтернату для нас, працівників служби, це палочка-виручалочка. Через матеріальні нестатки багато сімей опинилися за межею бідності, вони не спроможні забезпечити нормальні умови для своїх дітей і часто спонукають їх самостійно добувати засоби для існування, що загострило проблему дитячої бездоглядності, бродяжництва, жебракування. За цих складних умов, у які попали певні категорії дітей, зросла
соціальна роль школи-інтернату як закладу, що забезпечує дітям більш-
менш нормальні умови для життя, розвитку, виховання й навчання. Діти з неповних, проблемних та матеріально незабезпечених сімей, яких ми влаштували,
здебільшого не мали належних умов для розвитку та виховання, вони емоційно бідні, з деформованими поглядами, переконаннями, вилучені з вуличних компаній.
До того ж, більшість дітей, яких ми влаштовуємо до школи-інтернату, під час
навчання в загальноосвітній школі не відзначалися старанністю, часто
пропускали уроки, займалися бродяжництвом. Ось і Федір, якого було влаштовано цього тижня, легко піддається негативним зовнішнім впливам та став на шлях правопорушень. За декілька днів в новому колективі він вже знайшов друзів, сподіваємось, що за нових умов відбудеться і подолання комплексу недоліків.
Дітей, яких ми влаштовуємо на навчання до Ільницької школи-інтернату – це, здебільшого, педагогічно занедбані діти, вони відстають у своєму психічному розвитку, в них не сформувалися пізнавальні інтереси, низька активність, рівень їхніх знань значно нижчий у порівнянні з учнями загальноосвітніх шкіл. Школа-інтернат відіграє помітну роль в соціальній адаптації таких дітей.

Ганна ПОПОВИЧ,
начальник служби у справах дітей Іршавської РДА.

Ваш отзыв

Ваш коментар