Версія для друку Версія для друку

Кожному – своє «Нове життя»

Якби хто-небудь сподобився знайти читача першого числа «Нового життя» від 10 жовтня 1946 року, то постав би перед проблемою не тільки знайти ще живого такого прихильника районного часопису. Насамперед такий дослідник наткнувся б на перепону чинного порядку, що називається дзеркальним спектром – у той час районну газету переважно читала молодіжна аудиторія, тоді як сьогодні – це здебільшого люди середнього і старшого віку.
У другій половині 1940-х років покоління середнього віку та їх батьки і діди скептично, якщо не охарактеризувати гостріше їх сприйняття соціально-політичних перетворень на теренах краю у новому (як виявилося, черговому, просто більш довговічному після Австро-Угорської імперії державоутворення – СРСР), дивилися на інформацію, що доносилася масам на сторінках органу райкому партії та райвиконкому. У 2018-му році не надто глибокий, а доволі поверхневий погляд може виявити наш діаметрально протилежний віковий спектр. Один із друзів редакції «ничтоже сумящеся», не змигнувши щирим старим оком, як откоша дав редакційним товаришам, заявивши, буцімто, 80 відсотків наших передплатників зробили свій абонементський вибір, завдячуючи його громадській організації. Все нехай так, але є ще така лемацька приказка: «Кить айби – та найби, а кить нєт, – то ов-ва!».
Редакція взагалі не проти, щоб наші передплатники читали газету на пенсії, але ми активні прихильники того, щоб серед передплатників переважали якщо не молоді, то принаймні люди середнього віку, а ще більше – середнього статку.
Для узлагодження позицій різних соціальних верств і груп редакція районної газети «Нового життя» виходить на площадку комунікації зі своїм читачем. Отож, для нас не стане негоже запропонувати тим читачам, які реально спроможні фінансово це зробити – передплатити «Нове життя»:
– своїм батькам чи близьким родичам;
– людям із обмеженими фізичними можливостями;
– незаможним сусідам;
– будинкам культури і бібліотекам;
– школам;
– дільничним лікарням, соціальним закладам.

Прокоментуй!

Ваш коментар

*