Версія для друку Версія для друку

НАША ЄВРОПЕЙСЬКА РЕТРОСПЕКТИВА Історія формування адміністративно-територіальної системи Підкарпатської Русі (сучасне – Закарпаття) на початку ХХ століття

Кінець жовтня в Україні був ознаменований виборами у 202-х новоутворених об’єднаних територіальних громадах. Цього року Іршавщина так само сподобилася на свою ОТГ, про що вже неодноразово писала наша газета. Втілення в життя адміністративно-територіальної реформи як у країні, так і безпосередньо в нашому краї очікувано повинні принести позитивні зміни. При цьому далеко не зайвим буде оглянутися на досвід територіального устрою і побудови вертикалі державної влади на місцевому рівні. Нехай це була влада і не українська, але попри те держава – Австро-Угорщина — віками належала до європейської спільноти.
Редакція «Нового життя» подає розгорнутий історичний екскурс нашого постійного автора Михайла Марканича про адміністративно-територіальний устрій Закарпаття впродовж кількох попередніх століть.

Протягом тривалого часу територія сучасної Закарпатської області України входила до складу різних держав: Угорського королівства, Австро-Угорщини, Чехословацької республіки і знову Угорщини. Зрозуміло, що на території нашого краю функціонувала адміністративно-територіальна система зазначених державних утворень. В політичному і адміністративному відношенні територія сучасного Закарпаття в цілому, включаючи і його гірську частину, стає складовою частиною Угорського королівства на рубежі ХІІІ-XIV століть. На початку ХІІ століття під час правління короля Угорщини Стефана І була проведена адміністративна реформа, у результаті якої територія королівства була поділена на так звані комітати або жупи.
Деякі прикордонні території королівства керувалися як „марки”. Так, в грамоті єпископа з м. Зальцбурга від 1131 р. згадується „Руська марка” (marchia Ruthenorum), яка була створена на території Потиської низовини.
Що ж представляла із себе комітатська адміністративна система на території нашого краю, яка була створена королями Угорщини на рубежі ХІІ-ХІІІ століть.
Комітат/жупа (русин. ‒ жупа, угор. ‒ megye/vármegye, лат. ‒ comitatus) – адміністративна і судова одиниця в Угорському королівстві. Центром комітату/жупи був замок, резиденція королівського чиновника (угор. ‒ ispán, з XV ст. ‒ főispán). Він командував замковою дружиною, яка складалася з вільних селян (jobbagiones), спираючись на цю дружину, збирав податки, штрафи, керував королівським маєтком, доменом (dominia). Після видання королем Угорщини Андрашем ІІ так званої „Золотої були” (1222 р.), яка фіксувала практично необмежені права та привілеї угорського дворянства, комітатська система була ослаблена, а посада жупана/наджупана стає спадковою для представників магнатських родин.
В ХІІІ столітті жупан отримав заступника в судових справах, віце-ішпана (піджупана) (угор. ‒ alispán), який обирався місцевими дворянами. Комітатська система поступово стає основою провінційного управління. Комітати/жупи поділялися на округи (угор.- járás). До ХІХ століття русини жили переважно у наступних комітатах/жупах північно-східної частини Угорського королівства, яка іноді називалася „Верхньою Угорщиною” (угор. ‒ Felvidék): Шариш, адміністративний центр м. Прешов, Земплін, м. Шаторал’я-Уйгель, Угоча, м. Нодь-Селлеш (Nagy Szőllős), Уж, м. Ужгород, Берег, (м. Берегово), Мараморош, м. Мараморош-Сігет. Менша частина русинів проживала в комітатах/жупах Спиш, м. Левоча, Абов, м. Кошице, Боршод, м. Мішкольц, Саболч, м. Нодь-Калло і Сатмар, м. Нодь-Кароль. Комітатом/жупою керував ішпан/жупан, який призначався королем, дорадчим органом при ньому були комітатські/жупні збори (, де були представлені вище (магнати), середнє та дрібне дворянство (немеші). Адміністративним виконавчим органом влади в комітаті/жупі було комітатське/жупне управління (Inclita Universitas), що складалося з 30-40 чоловік, куди входили ішпан/жупан, начальники округів, секретар, касири, землеміри, збирачі податків та ін. З ХІХ століття ішпан/жупан стає вищим державним чиновником, канцелярія якого зосереджує у своїх руках адміністративну, військову та судову владу в комітаті/жупі. Що ж стосується піджупана (alispán, V. ‒ Comes), то він здійснював державне, адміністративне і господарське керівництво комітатом/жупою. Він підпорядковувався спочатку тільки ішпану/жупану, а пізніше ще й Міністру внутрішніх справ Угорського королівства. Піджупану безпосередньо були підпорядковані начальники окружних управлінь. Посада піджупана проіснувала до березня 1919 року, коли були створені виконавчі органи Радянської влади в Угорщині – директоріуми.
Комітат/жупа здійснював адміністративне управління на території, де проживало приблизно 100-150 тис. осіб.
За офіційними даними, що відносяться до 1913 року, на території Угорщини, не враховуючи Хорватію та Словенію, налічувалось 63 комітати/жупи, з них на території нашого краю знаходилось 4 комітати/жупи, а саме: комітат/жупа Берег, комітат/жупа Мараморош, комітат/жупа Угоча і комітат/жупа Уж (Унг). Всі зазначені комітати/жупи в XVIII-XIX століттях підпорядковувались Угорському королівському намісництву, що знаходилося спочатку в м. Пожоні (Братиславі), а пізніше – в м. Буді.
Комітат/жупа Берег (Bereg vármegye) був створений в 1261 році, до 1918 року входив до складу Угорського королівства, а з 1919 року знаходився у складі Чехословаччини як частина Підкарпатської Русі. Площа комітату/жупи складала 3727 кв. м., адміністративний центр м. Берегово (Beregszász). Охоплював територію сучасних Берегівського, Мукачівського, Воловецького, більшої частини Свалявського і західної частини Іршавського районів. За даними, що відносяться до середини ХІХ століття, складався з 4 округів (кількість округів не була постійною, і в різні часи була різною).6 Згідно з даними перепису населення 1910 року, в комітаті/жупі Берег проживало 236600 жителів. З них 113100 угорців, 100900 русинів, 33700 євреїв, 20700 німців, а також словаки, цигани та інші незначні за кількістю національні групи. Найбільшим містом комітату/жупи було місто Мукачево (Munkács), однак з 17200 його жителів тільки 8 відсотків складали русини.7
Комітат/жупа Мараморош (Mármaros vármegye) знаходився в північно-східній частині Угорського королівства (1303-1918 рр.). Площа комітату/жупи складала 10354 кв. м., населення на початку ХХ століття – більше 300 тис. осіб, в тому числі русинів – 44,6 відсотків, румунів – 21 відсоток, німців – 15 відсотків, угорців – 11 відсотків, решта євреї, словаки та інші.
Комітат/жупа в зазначений період складався з 9 округів з 159 сіл. В 1919-1920 рр. на підставі рішень Сен-Жерменського та Тріанонського мирних договорів був поділений між Чехословаччиною (3/5 території) та Румунією (2/5 території). Кордоном стала річка Тиса. В результаті до Румунії відійшло головне місто комітату/жупи Мараморош-Сігет і села, що були населені русинами в долині річок Вишова (Вишеу) та Руськова (Рускова).
В Чехословаччині був об’єднаний з комітатом/жупою Угоча і утворена Марамороська жупа з центром спочатку в Севлюші, а пізніше в Хусті.
Складовою частиною комітатської/жупної системи були окружні та нотарські управління. Окружне управління – державно-адміністративний орган по управлінню округом. Окружні управління в період Австро-Угорщини були підзвітні піджупанам, а в період Чехословацької республіки – жупанським управлінням. З 1928 року підпорядковувались безпосередньо Крайовому управлінню Підкарпатської Русі в Ужгороді. Керував окружним управлінням державний чиновник, який називався окружним начальником. В структурі окружного управління була також посада окружного нотаря – чиновника, що керував окремими ділянками роботи окружного управління. Окружним управлінням підпорядковувались нотарські управління. Нотарське управління – державно-адміністративний і господарський орган влади, компетенція якого розповсюджувалась на одне велике село або декілька невеликих сіл.
Михайло Марканич,
член НСЖУ.

Ваш отзыв

Ваш коментар