Версія для друку Версія для друку

Державне підприємство – довжанським малятам, а також мамам і татам

SONY DSC

По-літньому зелений килим цієї поляни в останні дні цьогорічного бабиного літа на узліссі між адмінбудинком Довжанського лісництва виглядає немов справжній газон англійського парку. Так само коротко та рівно стрижений як старосвітський денді, рівно підібраний і як під потилицю відтінений горбиком, на маківці якого притулилися кілька штучних кольорових споруд. Між ними жваво бігають дошкільнята, на яких солодко задивляються батьки та їх колеги, гості свята, друзі.
Отакій живій пастелі за півгодини до цього передувала урочиста частина з усіма притаманними для дорослих, і, особливо, офіційних осіб чинна церемонія урочистого відкриття рекреаційного пункта державного підприємства «Довжанське лісомисливське господарство».
– Це перший наш об’єкт такого ґатунку за останні роки, – вступним словом відкрив свято директор підприємства Василь Ледней. – він буде одним із важливих елементів залучення туристів у наш край. Час вимагає зміни пріоритетів. Рано чи пізно станеться так, що ми з вами менше рубатимемо ліс, але більше займатимемося як і тепер його охороною та розвитком цілого аспекту його рекреаційних функцій. Даний об’єкт створений ще до доби незалежності, але тепер отримав нове, альтернативне життя.
Розрізати традиційну для подібних урочистостей червону стрічку довірили двом іменинникам того дня: безпосередньо причетного до реалізації проекту лісничому Довжанського лісництва Михайлу Криницькому та провідному бухгалтеру державного підприємства Любові Трикур. Для Михайла Ярославовича, недавно призначеного на посаду лісничого, практичне втілення проекту стало нехай і не офіційним, але точно вже своєрідним іспитом із публічною демонстрацією результатів. Звична для ветеранів підприємства панорама узлісся за кілька місяців від середини календарного до апогею бабиного літа перетворилася не те, що невпізнанно, але так, немов стара картина знаного художника відродилася у руках вмілого реставратора.
Сучасний комплект дитячої ігрової площадки дозволяє зайняти дозвілля до півтора-двох десятків малюків. Можна припуститися помилки, але, здається, це перший подібний об’єкт у сільській місцевості нашого району. Судячи із завдань, які директор ДП «Довжанське ЛМГ» Василь Ледней ставив того дня перед лісничими підприємства, подібні інфраструктурні проекти, завдяки зусиллям лісівників можуть появитися і в населених пунктах, де базуються лісництва. Аби не зурочити, не вдаватимемося в подальші плани одного із провідних, якщо не найбільшого платника податків на Іршавщині до бюджетів різних рівнів.
Закономірно, що перший і головний акцент уваги зосереджується на дитячих об’єктах. Проте рекреаційний пункт по-справжньому дає широкі можливості для сімейного чи колективного відпочинку. Дорослі, зайнявши своїх невтомних нащадків як у свято так і в будень для себе можуть приготувати, боґрач, рибну юшку, спекти картоплю та деякі інші страви традиційної закарпатської кухні. Звичайно, скажімо для юшки рибу доведеться приносити свою, ставок, дзеркало якого досягає до пів гектара, поки що після недавнього капітального очищення лише зарибнені. У нього запустили малька коропа, товстолобика і судака.
Берег водного плеса, крім двох старих відпочинкових будиночків, зведених із бруса, прикрасили три нових альтанки. Є наміри при потребі добавити до них ще пару-трійку. А значить, лісівники продовжать свою трохи незвичну роботу. Лісничий Михайло Ярославович охоче позитивно відзначає участь у реалізації проекту всіх майстрів лісу: Василя Сливки, Владислава Леви, Івана Борбіля, Карла Ільканича,, Петра Ловги, Михайла Батрина, Василя Німчука, Василя Вовканича та бригади лісокультурниць під керівництвом Марії Лучик. Доволі тісно впродовж усього часу проведення відновлювальних робіт ними постійно опікувався і головний лісничий держпідприємства «Довжанське лісомисливське господарство» Олександр Шкарупа, не говорячи вже про директора Василя Леднея, чий досвід та оригінальне бачення рекреаційного об’єкта у гармонійній цілісності із природним ландшафтом та комплексом будівель лісництва безумовно зіграли домінуючу роль…
Від лісу пункт відділяє висока металева рабіка, металеву сітку якої природно приховує живопліт. А протилежну сторону поляни зі сторони села відгородили вже нерідко забутою в наших верховинах плетеною городиною із ліщинових тичок. Та новонасадженою алеєю абрикосових дволітніх прищеп, вирощених у розсаднику лісництва.
Багрянець різної насиченості посилав відблиск призахідного сонця у очі гостей, що світилися від переповнених емоціями внутрішніх почуттів, коли під вечір всіх покликали домашні справи.
Лісова поляна прийняла перших гостей і вже застигла в очікуванні інших малят та їх батьків.

Михайло ІСАК.

Прокоментуй!

Ваш коментар

*