Версія для друку Версія для друку

Історія створення іршавського міського парку

парк

Наше рідне місто - Іршава розташоване у передгір’ї Карпат, по обидва боки річки Іршавки (притоки Боржави), у межах Іршавської улоговини з усіх сторін оточене горами, височинами і лісами. У центральній частині міста русло річки Іршавки за багато століть змінило своє положення, утворивши таким чином нове русло. Між старим і новим руслом виникла територія приблизно 8 гектарів, яка місцевими жителями називалася Зарінок, тобто, пологий берег річки, вкритий рінню, рівне місце біля річки, поросле травою. Оскільки Зарінок у геоморфологічному відношенні – це заплава річки, то тут сформувалися родючі ґрунти. Про це знали місцеві жителі і тому його завжди використовували для землеробства.
На початку ХХ ст., а точніше у 1908 році, вступила у дію Боржавська залізниця, колія якої перетнула Зарінок майже посередині. Таким чином заплава була поділена на більшу північну частину і меншу – південну. Але ця подія не вплинула на використання цієї ділянки, місцеві жителі продовжували займатися тут вирощуванням сільськогосподарських культур.
Із спогадів Терпай Євдокії Василівни та Берегій Ігоря Євгеновича ми дізналися, що у південній частині Зарінку, тобто, там де зараз розташований міський парк, господарював болгарин Хрістов Юрій Димитрович (1901-1964). Терпай Є.В. була його невісткою, але вона не могла пригадати, як Хрістов Ю.Д. оселився у Іршаві і мав у своїй власності ділянку на Зарінку. Нам вдалося з’ясувати, що перші болгари на території України з’явилися у другій половині XVIII ст. У середині XІX століття вони опинились і в наших краях. В 1868 році уряд Австро-Угорщини видав декрет про піднесення землеробства та забезпечення населення імперії продуктами харчування. Передбачалось, зокрема, укласти угоду з урядом Болгарії про інвестування аграрного сектора з наданням йому солідних пільг і державного сприяння. Овочівники об’єднувались в аграрну Спілку святителів Кирила і Мефодія. Спілка мала чітку структуру: аграрний суд, ревізійну палату, розподільчу пільгову комісію. Діяла ця організація за рахунок внесків всіх городників. Гарантом пільг і договорів виступав граф фон Шенборн. Він же виділяв свої землі під оренду для вирощування сільськогосподарської продукції. Ці наділи відводились у заплавах Боржави, Тиси, Латориці. Болгарські селяни-овочівники були зачаровані мальовничим довкіллям, яке нагадувало їм болгарські пейзажі і вони із задоволенням переселялися. Серед перших болгарських поселенців на Закарпатті були і предки Хрістова Ю.Д. Овочівництво – улюблене заняття болгар. Воно передавалось з діда-прадіда Юрій Димитрович не був винятком. На території сучасного парку він мав невеличкий будиночок і багато парників (маленьких теплиць). На господарстві у нього була корова і два коні. Весною болгарин продавав розсаду овочів за якою часто була навіть черга.
У 1949-1950 рр. у Іршаві був створений колгосп ім. Ворошилова. Керівництво колгоспу вирішило не відбирати землю від Ю.Д. Хрістова, крім того він був призначений бригадиром огородної бригади і продовжував займатися улюбленою справою.
А тим часом Іршава розросталася, розбудовувалася. У 1947 році вона отримала статус селища міського типу. У 50-х роках у селищі проводилося багато робіт з благоустрою: освітлення вулиць та вимощування їх бруківкою, висаджування дерев, розбивка скверів і парків. З’являлися новобудови. Відповідно, огородну бригаду із центральної частини міста було вирішено перенести і на її місці розбити парк культури і відпочинку. Із архівних матеріалів рішень сесії Іршавської селищної ради ми дізналися, що до 1 травня 1960 року було заплановано закінчити будівництво парку культури і відпочинку; розпочати у 1960 році будівництво басейну; придбати статую В.І.Леніна і встановити її у парку; побудувати два підвісні мостики для входу у парк. Із запланованого найближчим часом розпочалися роботи по будівництву парку. Із архівних матеріалів газети «Нове життя» ми дізналися, що у благоустрої активну участь приймали учні шкіл та молодь селища. Із місцевого бюджету на будівництво парку у 1960 році було виділено 55 тис. карбованців. 2 липня 1960 року об 11.00 відбулося відкриття парку культури і відпочинку. У програмі відкриття були різноманітні культурні та спортивні заходи.
У наступні роки благоустрій парку продовжувався. Насадженням квітів, дерев, прибиранням території займалися працівники Іршавського комбінату комунальних підприємств на чолі з директором Г.А. Кормош. Вона розповіла нам багато цікавого про парк того часу, наприклад, як на підводах завозили глину для центральної клумби парку, як закуповували дерева та кущі, у тому числі і трояндові, у Зеленгоспах Ужгорода та Мукачева. Однорічні квіти для парку вирощувалися у теплиці восьмирічної школи. Із архівних матеріалів рішень сесії Іршавської селищної Ради депутатів трудящих ми дізналися, що у 1962 році у парку було засипано висівкою понад 700 м. кв. доріжок і висаджено понад 2220 штук різних квітів. На аерофотознімку видно план парку. У цьому ж році Комбінат комунальних підприємств закупив у Львові 18 бетонних паркових лавочок. Освітлення парку було проведено тільки у 1972 році.
У 70-х роках благоустрій парку продовжили, обладнавши ігровий майданчик для дітей. Найбільш привабливим атракціоном, як для дітей так і для дорослих, була велика карусель, так зване «чортове колесо». Але, на жаль, вона довго не пропрацювала. З протоколів сесії селищної Ради ми дізналися, що вона чотири роки простояла у багнюці на лісоторговому складі, а у 1970 році була встановлена у парку. Але працювала вона близько два роки. Відремонтувати її не змогли і у кінці 70-х років демонтували. На місці де вона була встановлена до сьогоднішнього дня, залишився бетонний фундамент. Натомість, у парку були встановлені маленькі дитячі гойдалки та інші місця для розваг. Хочеться відмітити, що у цей період, кінець 70-х, початок 80-х років, парк повністю відповідав своїй назві – парку культури і відпочинку. Тут завжди було багатолюдно, особливо у вихідні дні та свята. Осінні ярмарки, концерти, виставки квітів, спортивні заходи приваблювали сюди іршавчан цілими сім’ями.
Кінець 80-х початок 90-х років відзначився подіями у державі, які призвели до її розпаду. Спостерігався спад в усіх сферах життя суспільства у тому числі і у культурному. Це не могло не відбитися і на нашому парку. У цей період він переживає свої найгірші часи. Відродження парку почалося з 2000 року і триває надалі.
***
автор просить всіх читачів, хто володіє додатковими відомостями, по можливості, поділитися ексклюзивною інформацією про Іршавський парк.

Людмила ПЕЛИНЬО,
керівник гуртка Іршавської
райСЮТур.
Матеріал підготовлено на основі польових досліджень гуртка географічного краєзнавства 2016 – 2017 р.р.

Прокоментуй!

Ваш коментар

*