Версія для друку Версія для друку

НАЙКРАЩА ПОСАДА ПІД СОНЦЕМ

День вчителя

Учителем не кожен може бути.
Не кожне серце вміє говорить…
Учитель лише той, хто вміє чути.
Окрилити, навчити і любить.
Тендітну душу ласкою зігріти і
добротою ниву засівать,
Безмежно, щиро цілий світ любити і
Дітям усього себе віддать.
Надія Красоткіна

Кожної осені ми відзначаємо день працівника освіти. В цей день колеги, вчителі вітають один одного, приймають щирі вітання від учнів і батьків, вітають з професійним святом друга і порадника, який відкрив світ знань, - Учителя.
Не випадково вклоняються мудрості освітянина, адже завдяки його невтомній роботі й відкритому серцю, створюються умови для всебічного розвитку дітей.
Осінь… День учителя…Поволі падає золоте листя і вкриває замріяну землю розкішним пухнастим килимом, у якому ніби загубилися ніжні усмішки наших учителів. Вони розсипаються безліччю іскорок і наповнюють їх очі радістю.
І це золото, дароване нам щедрою осінню, осяяне тисячами щирих усмішок вдячних учнів, належать вам, шановні вчителі.
«Учитель спокою не зна, учитель завжди у тривозі».
Щоранку поспішає він до школи, щоб вражати учнів своїм обсягом знань, вчити добру і любові, виховувати справжніми громадянами.
Мудрий, далекоглядний наставник на життєвій ниві, невтомний і відданий – аж до самопожертви – трудівник і безкорисливий слуга народу, лагідний, терплячий навчитель, високо свідомий громадянин своєї країни, перейнятий найгуманнішими ідеалами людства, мужній воїн і борець за ідеї гуманізму, - таким у нашій уяві постає вчитель.
Авторитети різних епох одностайно дають високу – власне, найвищу з усіх можливих - оцінку соціальної значущості педагогічного подвижництва.
Слова глибокої дяки присвячували поети, письменники, вчені, філософи тощо всіх епох учителеві за його суспільний подвиг. Його праця, осяяна глибокою мислю і животрепетною емоцією, відбита в незліченних творах художньої літератури, а також у кіно, театрі, малярстві, скульптурі, музиці. Відомі поетичні рядки: «Учителю! Я з іменем твоїм в шанобі стану на коліна» - стали визначальними у ставленні кращої частини людства всіх часів до професії наставника юні. Великий російський поет О.C.Пушкін із синівською шанобою відгукувався про своїх кращих ліцейських учителів О.П.Куницина І.О. Галича та інших:
«Куницыну дань сердца и вина!
Он создал нас, он воспитал наш пламень,
Поставлен им краеугольный камень,
Им чистая лампада возжена…»
Можна скласти велику літературну хрестоматію з шанобливих відгуків майстрів красного письменства про такий нелегкий, але доконче потрібний для поступу людства благородний труд учителя.
Не може не впасти в око велика спорідненість покликання педагога і письменника, митця взагалі. І той, і той покликаний силою свого хисту виховувати народ, насамперед молодь, благотворно впливати на психіку інших людей. Чимало письменників і служителів мистецтва поєднували літературну діяльність з педагогічною, або принаймні починали з неї. Це і Жан-Жак Руссо, і Григорій Сковорода, і Адам Міцкевич, і І.Нечуй-Левицький, і М. Коцюбинський, і Робіндранат Тагор, і М.Рильський, і О.Довженко, і Наталія Ужвій, і багато-багато інших
Вдячність до свого вчителя – риса, можна сказати, вселюдська. Кожній людині на все життя дорогі спогади про уроки, проведені в школі, про вчителів, які наставляли уму – розуму. Адже школа дає людині путівку в життя.
Та не завжди в людській історії шлях учителя був усипаний трояндами. Уся багатовікова історія школи та її працівників – то тернистий шлях успіхів і падінь, але на цім шляху підтримкою і дороговказом для вчителів була їх любов до дітей.

Основним складником учительського хисту є любов до дітей. Роздумуючи про компоненти педагогічного таланту, І.Франко писав:
«…Який же дар дістали ті,
Що так дітей учити вміють!
Мені здається, в скарбі тім
Любові найбільш дісталось їм»
День учителя – незвичайне свято, оскільки й люди ці незвичайні: захоплені , небайдужі. Вони продовжують працювати й думати про роботу, навіть переступивши поріг власного будинку, носять додому зошити на перевірку, а з дому несуть на роботу власну канцелярію і унаочнення. Цей день – ще одна нагода подякувати тим, хто допомагає нашим дітям стати Людьми. Люди, які одного разу прийшли працювати в школу за покликом серця, ніколи не покинуть цей киплячий пристрастями будинок, тому що хтось влучно одного разу назвав школу «солодкою каторгою».
Справжній учитель! Діти говорять, що справжній учитель – це той на якого при зануренні в клас не діє виштовхувальна сила, ідеальний у всьому: одягнений стильно, в руках усе горить!
Мені здається, що для вчителів сьогодні потрібно знайти якісь особливі слова, які б налаштували їх на ліричний лад, підняли настрій, викликали світлі спогади, подарували багато радості і усмішок. І тому бажаю всім своїм колегам частіше усміхатись і не лише в день свого професійного свята, бути завжди в хорошому настрої і навіть тоді, коли іноді вам його псують.
Погляньте, шановні вчителі, довкола себе: зерна добра і правди, що ви посіяли, проросли щедро у ваших учнях, які пам’ятають і люблять вас.
Хай красною буде учительська доля,
Щоб добре усім вам працювалось у школі.
Рятує хай ангел-спаситель вас,
Щасливі й здорові були, щоб весь час.
Хай мрія прекрасна веде вас в життя,
Щоб ладилось все і велось до пуття.
Живе хай надія у ваших серцях,
Натхнення і творчість не знає кінця.
З глибокою шаною і повагою до своїх вчителів і колег А. Андрішко.

Прокоментуй!

Ваш коментар

*