Версія для друку Версія для друку

35 років тому в кінотеатрі «Дружба» відбулася прем’єра фільму «Високий перевал»

У 1982 році в іршавському кінотеатрі «Дружба» відбулася презентація художнього фільму «Високий перевал». Пов’язано це було з тим, що в ньому одну з головних ролей виконував наш земляк Василь Фущич з Іршави. Запросив творчу групу в рідне місто актора палкий прихильник кіно директор райкіномережі Василь Кампо.
– То було справжнє свято, – часто любив згадувати Василь Іванович. Тоді люди родинами приходили в кінотеатр. А коли дізналися, що там знімається і наш земляк, то це викликало неабиякий фурор. Кінозал був переповнений, яблуку ніде було впасти. Тут були не лише жителі міста, а й мешканці довколишніх сіл та гості з Мукачова, Ужгорода, Хуста, Виноградова, Сваляви та інших міст області. Не часто доводиться бачити живого артиста.
На зустріч з глядачами прийшли кінорежисер Володимир Денисенко, актори Наталія Наум, Костянтин Степанков, Олександр Денисенко, Віктор Мірошниченко, Леонід Яновський, ну і, звісно, Василь Фущич.
Перед показом фільму на сцену вийшли артисти, привіталися і низько вклонилися. Це викликало величезне враження серед глядацького загалу і бурхливі оплески.
Кінорежисер Володимир Денисенко торкнувся самого трагічного періоду радянської імперії – визвольного руху в західних областях України: теми, на яку комуністичною владою було накладено табу. У картині виведено надзвичайно складний образ комуністки, зомбованої більшовицькою владою під час евакуації на Урал. Повернувшись в рідне село, вона зустрічає в лавах УПА не бандитів, а власних дітей і свого чоловіка, які стали на шлях боротьби проти репресивної політики КДБ. Внутрішній конфлікт між почуттям матері й комуністки, налаштованої на виконання завдань радянської влади, здатної відправити власну доньку в сибірські табори… Потрібне філософське тлумачення – трагедія матері, трагедія сім’ї, трагедія народу…
Це вже з часом дізнався, що у кінорежисера В. Денисенка були великі проблеми із виходом фільму в прокат. Під час зйомок кінострічки постійно перебували люди у «цивільному». Багато кадрів було вирізано, перезнято. Водночас почалися ходіння по інстанціях. Дозволу на вихід у світ не давали. Слава Богу, що отримав підтримку у голови Держкіно Ю. Олененка. Саме завдяки йому фільм, у який вкладено серце і душу, з’явився на кіноекранах. Головну роль у ньому виконувала дружина Володимира Денисенка Наталія Наум. Це була дуже гарна симпатична жінка. У свої 49 літ вона грала молоду дівчину. Про це я дізнався від її чоловіка. Якщо відверто, то я дотепер не вірю в це, бо виглядала вона зовсім юною. Василеві Фущичу тоді було 53 роки. Він уже був на хвилі слави. Особливо знали його по музичній комедії «Максим Перепелиця». У цьому фільмі знімалися такі відомі актори як Леонід Биков, Георгій Віцин, Микола Яковенко, Олександр Борисов. Фільм мав виховне значення: про користь армії. Простий сільський хлопець, якого вважали вдома дивакуватим, відслуживши у солдатських лавах, повернувся додому завидним женихом. Дівчата завжди прихильно ставилися до тих, хто ніс армійську службу. Та і не тільки дівчата. Хлопці мали пільги при вступі у вищі навчальні заклади, переваги при прийомі на роботу, користувались авторитетом і повагою на селі.
В. Фущич народився 12 серпня 1928 року в м. Іршава в родині службовця. У сім’ї було восьмеро дітей. Чотири хлопці і четверо дівчат. Середню освіту здобув у Сваляві. До театру і кіно мав неабиякий потяг. Із дитинства марив бути актором. Тому після закінчення школи вступив на акторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографу в Москві. Після закінчення вишу працював актором Київської кіностудії імені О. Довженка. Із 1955 по 1957 роки професійну майстерність відточував у Московському театрі-студії кіноактора. Потім знову повернувся в Київ. За своє акторське життя зіграв понад 80 ролей в кіно. Надовго запам’яталися фільми глядачам з його участю «Мети», «Іванна», «Служили два товариші», «Загін спеціального призначення», «Батальйони просять вогню», «Якби каміння говорило», «Гадюка», «Назвіть ураган «Марією», «Родина Коцюбинських», «Грізні ночі», «Циганка Аза», «Право на любов», «Хвилі Чорного моря» та ін. А фільм «Максим Перепелиця» увійшов у десятку кращих у 50-их роках минулого століття. Прикро, що тепер ці фільми лежать в архівах і припадають пилюкою. А це наша історія. На них виросло і виховується не одне покоління. Кінострічки можна б реставрувати і запустити в прокат.
- Василь Фущич грав у фільмі «Легенди про безсмертя», – згадує тепер художник Василь Ловска з Ільниці. В основу стрічки покладені події Другої світової війни. Зйомки проходили на Закарпатті в селах Синевирська Поляна, Колочава, що на Міжгірщині та на околиці села Дубриничі на Перечинщині. Василь Фущич виконував роль Олекси Борканюка. Фільм одержав високу оцінку.
… Швидко плине час. Багато чого змінилося в нашому непростому житті. Залишилися лише кінострічки з участю нашого небезвідомого земляка. А це вагомий слід у вітчизняній кінематографії.

Василь ШКІРЯ

Прокоментуй!

Ваш коментар