Версія для друку Версія для друку

УСВІДОМЛЕННЯ НЕОБХІДНОСТІ ЗАХИСТУ РІДНОЇ ВІТЧИЗНИ

SONY DSC

Ставлення до служби в армійських лавах останнім часом почало змінюватись. Громадяни починають усвідомлювати, що, хто як не вони, мають ставати на захист рідної Батьківщини.

Так вважає і вчитель Іршавської гімназії Андрій Луців. Ще недавно він закінчив Ужгородський національний університет, працював в Ужгороді на заводі, потім повернувся в Іршаву. Служба в АТО змінила його ставлення до армії. Тепер він уже сам почав виховувати юних патріотів, розповідати їм про свою службу. Втім, прочитайте краще з ним інтерв’ю, яке він дав днями.

– Чим для Вас є військово-патріотичне виховання?

– З цим питанням мені доводиться мати справу постійно, так як захист Вітчизни – це один з предметів, які я викладаю в Іршавській гімназії. Сам термін «виховання» наштовхує на думку, що йдеться про дітей. Частково це так, але усвідомлення необхідності захисту рідної землі зараз, коли відбувається погано прихована агресія з боку наших північних сусідів, як ніколи, важливе для всіх без вийнятку вікових груп наших співвітчизників. Самої ж готовності боронити Україну недостатньо – потрібно, перш за все, знання та уміння використовувати зброю, дисципліна і тактична підготовка.

– Такі знання саме і здобуваються юнаками під час строкової служби у лавах Збройних Сил?

– Саме так. Скажу з особистого досвіду: під час моєї служби по мобілізації я не один раз пожалкував, що свого часу не служив «строкову». Під час підготовки доводилося все засвоювати з нуля, в той час, коли у побратимів уже були необхідні навички, та, як правило, військова спеціальність. За часів Радянського Союзу, служба в армії для юнака вважалась чимось престижним, навіть необхідним, професійних же військовослужбовців ставили в приклад дітям, в одному ряді з космонавтами.  В 2000-х роках люди змінили своє ставлення. Країна не знала війни з часів здобуття незалежності, крім жменьки воїнів миротворців, лише ветерани Афгану знали насправді, що таке  бойові дії. У наших співгромадян сформувалось відчуття безпеки, ми помилково вважали, що замість реального ядерного озброєння, ми будемо захищені чесним словом найсильніших держав, викладеним у Будапештському меморандумі. Мало того, під приводом економії, попереднім президентом проводилося скорочення армії, обмеження матеріально-технічного забезпечення – фактичне знищення нашої обороноздатності. Строкова служба з почесного обов’язку, в очах людей, перетворилась на марну трату часу. Звісно, усвідомлення її необхідності з початком АТО відновилась, проте багато людей хоче, щоб їх дитину служба оминула – «хай діти депутатів до армії йдуть», доводиться часто чути. Інші помилково бояться, що після півтора року їх сина змусять підписати контракт та відправлять в АТО. Це не так. Підписання контракту – справа суто добровільна.

– Про АТО. Що Ви почерпнули для себе із служби по мобілізації?

– Цікаве питання. Багато чого. Насамперед, для мене це було моральне право викладати мій предмет, адже нема способу краще пояснити учням необхідність захищати Україну, ніж показати приклад особисто. Хоча я пробув у зоні проведення антитерористичної операції порівняно недовго, все ж довелося навчитися воювати, тобто застосовувати здобуті знання та навики в бойових умовах. Також тоді я вніс свою частку в оборону України, зрештою, це наш конституційний обов’язок, сподіваюсь, що виконав його з честю. На передовій вдається зрозуміти і переоцінити саме важливість миру. Людина не цінить те, що має, така наша природа. От і мені довелося усвідомити, наскільки прекрасним є кожен день тут, де нема перестрілок, розтяжок та обстрілів.  Не буду приховувати, було страшно, та кожен із нас виживав завдяки незримій підтримці нашої нації, відчуття того, що за твоєю спиною вільні землі України, додавало сил, дозволяло побороти страх та виконувати свій обов’язок. В таких умовах ти перебуваєш на межі фізичних та психологічних можливостей, тиск настільки великий, що витримують його не всі. Лише поставивши себе на межу, ти можеш збагнути, чого ти вартий. У війську я зустрів багато різних людей, у кожного своя історія, характер, сприйняття світу. Пізнаючи їх, я пізнавав себе. Крім того, дуже приємним є прийняття тебе серед побратимів, в незалежності від того, чи служили пліч-о-пліч, чи на різних кінцях лінії розмежування.

– Як нам відомо, ті, хто відслужив після часткової мобілізації, зараховуються, до оперативного резерву, і зобов’язані щорічно проходити військові збори. Що Ви можете сказати про службу резервіста.

– Такі заходи – це необхідність, продиктована важким становищем держави. З одного боку, людина змушена відриватися від роботи, побуту, родини та комфорту. З іншого – навички, знання та уміння потребують періодичного закріплення в умовах, наближених до бойових, чого можна досягнути лише на полігоні.  Природним є бажання уникнути зборів і труднощів, що їх супроводжують, та я в таких випадках згадую, що бувало і гірше. Для ветеранів вони несуть і приємні моменти. До прикладу, можна назвати те, що серед побратимів кожен зустрічається із старими та заводить нових знайомих, друзів, ділиться своїми спогадами, досвідом, виливає душу людям, які його дійсно розуміють, бо пройшли через подібне, це слугує своєрідною психологічною терапією. Траплялося, що люди самі просилися на збори, коли дізнавалися, що їх побратими будуть там. Також  крім удосконалення уже наявних навичок є можливість здобути нову військову спеціальність (що вдалося і мені на зборах 128-ї бригади).

Для чоловіків, які не були призвані до війська, під час часткової мобілізації, теж є свій вид польових зборів в рамках загонів територіальної оборони. В ході таких навчань цивільним людям експрес методом дають змогу здобути необхідну базу для підтримки дій регулярних військ у межах своєї області, району та населеного пункту, на випадок необхідності. Присутніми були волонтери з добровольчих батальйонів, які ділилися своїм багатим бойовим досвідом під час занять. Кожен десятий із призваних на збори територіальної оборони свого часу воював на сході, і теж мав змогу поділитися досвідом із своїми земляками уже після занять. Територіальна оборона є дуже важливою ланкою захисту, так як Україна постійно перебуває під загрозою вторгнення з Росії, і воїнів, які пройшли через фронти АТО, для оборони, не буде достатньо. Кожен з нас повинен у разі потреби взяти в руки зброю і захищати свою землю. Як відомо – захист Батьківщини починається з захисту рідної домівки. Так сталося, що цього року я брав участь і у зборах територіальної оборони, і мушу сказати, що наші земляки відповідально ставилися до підготовки, і за необхідності ми будемо спроможні виконати поставлені перед нами завдання.

– Зрозуміло. А яке ваше ставлення до військової служби за контрактом?

– Принцип контрактної служби в армії є спільним для країн – членів НАТО, важливим є те, щоб до війська йшли мотивовані патріотичні люди, для яких захист Вітчизни – свідомий вибір. Армія – це важкий, копіткий труд, праця над собою, постійне удосконалення фізичних і розумових можливостей. На жаль, особисто у мене немає змоги підписати контракт у найближчому майбутньому. Проте, якщо зайшлося про цю тему, то хотілося б розвіяти деякі ілюзії з даного приводу. Бачите: багато хто не бажає служити по призову, або відвідувати військові збори саме через побоювання, що там змусять підписати контракт чи відправлять воювати. На даний момент мені довелося брати участь в навчальних зборах двічі, і ні контракт я не підписав, ні в АТО не повезли. Ще раз повторю, контракт – це особиста справа кожного.

Розмову записав

  1. Василь Шкіря.

Прокоментуй!

Ваш коментар

*