Версія для друку Версія для друку

Василь Філеш: «Джерела народного мистецтва є вічними і невичерпними»

Районним об’єднанням художників та народних майстрів «Колорит Боржави» уже понад двадцять років поспіль керує член Спілки художників України Василь Філеш.
– Об’єднання почало свою діяльність в кінці 70-их років як товариство художників Іршавщини, -- розповідає Василь Васильович. – Спочатку воно працювало стихійно, без чіткого плану роботи. У товариство приймалися лише ті люди, які мали відповідну художню освіту. Це, звісно, не сприяло об’єднанню професійного мистецтва із народним. Час змусив переглянути такі позиції, і в 1986 році рішенням Іршавського райвиконкому товариство було реорганізовано і зорієнтовано як Іршавське районне об’єднання молодих художників та народних майстрів «Колорит Боржави». Воно об’єднало майстрів традиційного та сучасного декоративно-прикладного мистецтва, дослідників народної художньої творчості, художників-професіоналів, членів Спілки художників України, всіх, кому дороге народне мистецтво.
Василь Філеш не просто дбає про авторитет очолюваного ним об’єднання, а й працює із творчою молоддю. Водночас він постійно в пошуках, працює над новими темами, бере участь в районних, обласних, всеукраїнських виставках та пленерах. Ось і днями з його з його участю було проведено виставку робіт Василя Бобіти з Іршави в Мукачівському історичному музеї в замку «Паланок». Тут зібралося чимало прихильників абстракціонізму та імпресіонізму. До речі, у цьому напрямку працює й Василь Філеш.
– Для мене, – розповідає художник, – першоджерелами стали карпатські плаї, гора Кук, зачаровані ліси, кришталеві джерела, де, вперше припавши спраглими вустами до цілющої криниці, я вбирав у себе ці життєдайні краплі, наповнюючи серце любов’ю до отчого краю. А що вже казати про буйні полонинські вітри, чисте гірське повітря, привітних горян.
Василь Філеш народився 2 березня 1952 року в с. Бронька. Життя майбутнього майстра пензля починалося нелегко. Його діда як заможного селянина місцеві активісти розкуркулили. Ще й тепер пригадується гора Кичера, де зранку до пізнього вечора працювали батьки. Худобу доводилося ховати в лісі, аби її не знайшли ті, хто організував у селі колгосп.
Маленький Василько по-своєму сприймав події на Верховині. Для нього було головне, щоб батьки купили фарби і чисті аркуші паперу. У вільні хвилини йшов на природу, малював гори, ліси, річку. Але робив він це по-своєму. Не намагався когось із визначних копіювати, хоча уважно приглядався до їх робіт. Хотілося розгадати таємницю душі художника. Бо не так легко показати на полотні колір неба чи води.
Ще й дотепер пригадує навчання в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. Його педагогами були О. Петкі і В. Берец. Василь Філеш жадібно вбирає в себе культурне життя міста над Ужем. Театр, органні концерти у філармонії, виставки, музеї… Всюди встигає, дивиться, аналізує, водночас багато малює. А ще – уважно придивляється до майстрів закарпатської школи живопису.
І результати не заставили себе довго чекати. Через рік після закінчення училища Василь Філеш успішно деб’ютує на обласній молодіжній художній виставці. Успіху здобули роботи «Пісня», «Голова дівчини в квітчастій хустці». Про них схвально відгукнувся свого часу народний художник України Федір Манайло.
Творчість Василя Філеша формувалася в руслі закарпатської школи, -- зазначив на одній з виставок художник з Іршави Євген Максим. – Разом з тим, він вніс у стилістику творів елементи нового бачення. Зберігаючи прихильність і повагу до досвіду і діяльності улюблених майстрів Адальберта Ерделі, Федора Манайла і Володимира Микити, він знаходив свої методи і засоби у здійсненні задумів.
За кожним твором – жива дія чи пережитий художній сюжет, який пройшов етапи відбору та асоціативного осмислення. Це роботи «Голгофа І», «Голгофа ІІ», «Вороння», «Мотив з Верховини», «Музичний мотив». Скажу більше – від картини до картини збагачується палітра художника, формуються певні риси авторського почерку. Це простежується в роботах «Пророк», «Благовіщення», «Ангели», «Відчай», «Минула слава», «Ангел і повія», «Черга»… Василь Філеш через своє світосприйняття пропускає пласти історії та християнську проблематику, долаючи вічну боротьбу добра і зла.
А щодо об’єднання «Колорит Боржави»… Він цим живе. Проведено сотні творчих виставок, які вже стали в м. Іршава традиційними. Надовго запам’ятались любителям народного мистецтва зустрічі з членами Спілки художників України Андрієм Синетарем, Іваном Дубішем, Василем Бердарем, Любов’ю Микитою та обдарованими митцями Олександрою Ісак, Євгеном Максимом, Василем Ловскою, Олександром Іванишинцем, Юлієм Мошаком, Юрієм Золотарем, Ганною Штумф, Іваном Гецком, Василем Пинзеником.
– Разом з тим,– каже Василь Філеш, – у районі проходять щорічні весняно-осінні виставки, виставки до Дня жінок, до Великодніх свят «Христос Воскрес!». Молоді митці беруть активну участь в обласних, республіканських і міжнародних виставках майстрів декоративного мистецтва з нагоди свята слов’янської культури імені Кирила і Мефодія. Проводяться також пленери і семінари з питань відродження традиційних народних ремесел та народного декоративно-прикладного мистецтва.
Характерними представниками традиційної різьби по дереву є династія Ісаків з Приборжавського, великою популярністю користуються вироби з лози родини Головків, теж з Приборжавського. Чимало робиться в районі в техніці традиційної кераміки. Заслуговують на добре слово і майстри традиційної вишивки.
Багато допомагає в роботі Василю Васильовичу дружина Любов Михайлівна, яка працює провідним методистом районного будинку культури. Вона – перший його помічник, пропагандист творчості. Без її активної участі не обходиться жоден фестиваль ковальського мистецтва та народних промислів «Гамора». Це саме завдяки їй тут збираються художники, різьбярі, вишивальниці, гончарі, які в магазинах-палатках пропонують відвідувачам свої твори. Там можна побачити і полотна Василя Філеша.
Син Василь теж віддав себе служінню культурі. Він, крім того, що гарно співає, очолює зразковий дитячий музично-драматичний театр «Пролісок», який діє при Іршавському районному будинку культури і зажив доброї слави не лише в районі, а й далеко за його межами. Виборював перші місця на різних престижних фестивалях і конкурсах.
Не буде перебільшенням, якщо скажемо: на таких, як Філеші, тримається культура району. Без їх участі не обходиться жоден захід. Вони – всюдисущі. Всюди встигають. Отут і знадобилися його, В. Філеша, слова, які я записав у блокноті: «Джерела народного мистецтва є вічними і невичерпними». А з ним поєднала свою долю й сім’я Філешів.

Василь ШКІРЯ.

Прокоментуй!

Ваш коментар