Версія для друку Версія для друку

ХРЕСТ: ЛЮДИНИ, РОДИНИ, ГРОМАДИ

kak_krestyatsya_pravoslavnie_hristiane_pravoslavnij_krest_i_vechnaya_zhizn_2

Напередодні родичі господаря зійшлися, щоб допомогти натягнути у дворі шатром тент на випадок дощу, який незмінно обіцяли майже всі інтернетівські метео-сайти. Але 2-го травня, у вівторок, напрочуд сонячна, ясна і тепла днина видалася в Приборжавському.
Післяобідня пора покликала до обійстя Ісака на вулиці Молодіжній більше сотні гостей, аби розділити із родиною урочисту подію – освячення біля хати Хреста. Чин освячення виконував настоятель місцевого Свято-Покровського православного храму о. Олександр Ряшко із дияконом Василем Вальо та співслужили йому священики: син та батько Шандри і о. Петро Канайло, які проживають тут-таки, на цій вулиці, настоятель Осійського Свято-Юріївського православного храму о. Сергій Ісак. Від насельниць Свято-Серафимівського православного жіночого монастиря прибули ігуменя мати Серафима і кілька сестер.
Своїм порядком іде свята служба. Впевненими, розміреними, із довершеною витримкою пауз отець Олександр тричі занурює у воду хрест, омиває своє обличчя освяченою живицею і вже потім букетом самшиту вічнозеленого (місцеві назви буцманок кришпан) та квітів освячує встановлений новий, 57-мий за рахунком Хрест у Приборжавському.
Священики статечно підходять до підніжжя Хреста і цілують викарбуване на ньому у кольорі розп’яття.
Широким помахом правиці отець Олександр немовби розсипає із долоні тисячі-мільйони іскорок сонця, веселок, що так по-свіжому збуджують обличчя молодих і версних, а найщирішим посміхом відкликаються йому діти. У напутньому слові було сказано і про них. Коли доживши до похилого віку, проходячи хто щодень, а хто тільки зрідка, згадуватиме, що ще дошкільням був присутнім при урочистостях встановлення цього святого християнського символу.
Цей Хрест біля хати та при путі не лише господарів благословлятиме у дорогу та нагадуватиме всім про необхідність благодатної молитви Господу Богу нашому Ісусу Христу за прожитий день, за здійснення добрих справ.
Приборжавське усталене святими Хрестами. Більшість із них встановлені господарями у своїх обійстях. Є на розпуттях, біля криниць. Є біля двох сільських каплиць. Є в інших знакових місцях. Доречно буде згадати бодай коротко одну із таких історій. Періодично ревній християнці снився один і той самий сон – про місце, де у свій час сталася трагедія з її матір’ю. Там із роками стали зносити сміття, всілякий непотріб, урочище набрало незугарного вигляду, довколишній стан спонукав перехожих чимскоріше покинуте це місце. Коли у неї виник задум звести на тому місці Хрест, навіть серед рідних мало в кого отримала підтримку. Практично самотужки очистила той закут землі, замовила у майстрів Хрест, подбала про встановлення та освячення.
Із 1910 року має свою історію чи не найбільший і наймасивніший у Приборжавському гранітний Хрест, який тоді встановили навпроти старої церкви на замовлення і кошти трудових емігрантів першої хвилі із далекої Америки.
Серед подарованих громаді по-особливому шанують сучасники Хрест, зведений кілька років тому при в’їзді в село зі сторони Іршави. Це – дар Приборжавському від архієпископа Мукачівсько-Ужгородської православної єпархії преосвященного владики Феодора.
…Той тиждень видався доволі насиченим для сільської громади на різні події – святкові, урочисті, драматичні, але, мабуть, є в тому і якась своєрідна символіка у його завершенні, коли о.Олександр Ряшко після недільної служби в церкві освятив ще один Хрест біля храму, який встановили на місці старого дерев’яного.
Михайло ЗАНЕЯНИН.

Прокоментуй!

Ваш коментар

*