Версія для друку Версія для друку

Зима, що нас змінила…

У нашого народу нелегка, трагічна, але разом з тим і славна історія. Багато вікопомних подій записано в ній. Вони закарбувались у пам’яті навічно і передаються з покоління в покоління, сповнюючи серце гордістю за наших мужніх предків.
Та життя знову випробовує українців. Зима 2013 року вписала у нашу історію ще одну сторінку, названу Революцією Гідності, яку творили і продовжують творити кращі сини і дочки нашої країни.
Саме тим, які в боротьбі за свободу і кращу долю не дожили до наших днів, які в розквіті духовних і фізичних сил віддали найдорожче, що є в кожного з нас, – життя, які загинули під час Революції Гідності, які зараз боронять незалежність і територіальну цілісність нашої України, був присвячений вечір-реквієм «Зима, що нас змінила…», проведений у Великораковецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів.
Серед присутніх у залі багато почесних гостей: В.М.Половка, заступник голови Іршавської райради; Ю.І.Фельцан, депутат районної ради; А.В.Худа, сільський голова Великого Раківця; воїни АТО – В.І.Павлюк, М.М. Вовканич, Д.Д. Березнай, В.І.Попович, М.М.Боднар, головний спеціаліст відділу освіти А. А. Андрішко.
Увагу всіх одразу привертає оформлення сцени, по боках якої – портрети героїв Небесної сотні у траурних стрічках, поряд – пломеніючі, мов смолоскипи, червоні маки – символи короткого, але прожитого на повну силу життя, яке переростає в безсмертя.
Під звуки тужливої пісні української бранки-патріотки Роксолани «Ой люлі, люлі…» відкривається завіса, і глядачі, затамувавши подих, із сльозами на очах ловлять кожне слово легенди про людей-ангелів, яку розповідає мати малому сину.
Одне за одним виходять на сцену учасники вечора – учителі й учні. Ще мить – і сцена перетворюється у величний Майдан людської пам’яті, шани, вдячності героям, які своїми вчинками, жертовністю вплинули на наше переродження, змінили нас.
Хвилюючі розповіді про полеглих патріотів, серед яких є й імена закарпатців, що загинули від рук бойовиків-терористів, пісні «Молитва за Україну», «Прошу в неба», «Маленький хлопчик», «Над землею тумани» та інші, вірші про синів і дочок української землі вразили усіх. Та коли зазвучали перші рядки пісні «Пливе кача по Тисині …», весь зал, стоячи, завмер у скорботному мовчанні. Ніхто не приховував сліз, бо кожен пройнявся болем тих, які втратили рідних. Тому пісня «Повертайся живим…» у виконанні ансамблю вчителів школи сприймається як молитва-прохання вберегтись від смерті, наперекір усьому повернутись із поля бою неушкодженим.
Вечір-реквієм закінчено. Слово бере учасник АТО Павлюк Василь Іванович. Він вручає директору школи Поштаку Василю Васильовичу подяку районної спілки учасників АТО «Захисники рідної Вітчизни» за вагомий внесок у справу патріотичного виховання молоді району та допомогу ГО «Захисники рідної Вітчизни» у справі соціального захисту та підтримки учасників АТО. Учні дарують воїнам сувеніри.
Євромайдан, Єврореволюція, Революція гідності – усі ці терміни сьогодні стали невід’ємною складовою в історії побудови  української державності.
Минає три роки після другого Майдану в Україні, іменованого Революцією гідності. Певні, буремні події, що відбувалися тоді впродовж трьох холодних зимових місяців у центрі столиці, так чи інак вплинули на кожну людину, яка має відкрите серце. Навіть три роки по тому неможливо спокійно переглядати ті відзняті кадри: мирні протести, побиття, стрілянину, смерті, Небесну сотню, самопожертву, згуртованість, викрадення, вогонь, стійкість.
Україна – не Росія, як влучно зазначив один з пострадянських політичних діячів, тому цей вибух був очікуваний і зумовлений тривалими зловживаннями влади, величезною несправедливістю, зубожінням народу, відсутністю нормального правосуддя. Поняття свободи і демократії, рівності прав набули девіантних форм, відтак державна система, в якій одному відсотку громадян належить майже все національне багатство, а решті 99% – крихти на рідній не своїй землі, – була, рано чи пізно, приречена, оскільки зусилля власників були спрямовані на визискування, самозбагачення, що супроводжувалося постійним популізмом і маніпуляціями суспільною думкою.
Три роки тому почалася боротьба за справжню незалежність України. Боротьба триває, і найбільшою її внутрішньою проблемою є брак справжньої еліти, яка свідома своєї місії, живе за принципом бути, а не мати. Люди проливали кров на Майдані і проливають її тепер у війні на Сході країни для того, щоб змінити державну систему.
«Велике добро потребує великого зла», – може, це про нас, про Україну? Для того, щоб ми, нарешті, усвідомили, що є нащадками великого волелюбного народу, перестали вестися на популізм, допускати маніпуляції та підкупи грошовими мішками. З нами роблять тільки те, що ми дозволяємо з собою зробити. Якщо ми це зрозуміємо, усвідомимо власну силу, то ніхто і нічого нам не зможе заподіяти. Бо ми великий народ, якому даровано дуже багато, і який заслуговує на все найкраще. Слава Україні! Героям слава!
Віра Поштак,
заступник директора В.Раковецької ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Ваш отзыв

Ваш коментар