Версія для друку Версія для друку

Біль Афганістану не вщухає…

img0

Невблаганний час усе далі віддаляє нас від тих пам’ятних подій, коли радянські війська було виведено з Афганістану. Понад три тисячі українських хлопців загинули в неоголошеній війні. Троє із них наші земляки – Андрій Гардубей з Сільця, Михайло Горзов із Білок та Юрій Маргіта з Підгірного. Їх імена золотом викарбувано на пам’ятнику полеглим воїнам в Іршаві.
Щороку 15 лютого, в День Стрітення Господнього, тут збираються сотні іршавчан, щоб вшанувати їх пам’ять хвилиною мовчання, покласти до підніжжя пам’ятника живі квіти. Окрім воїнів-афганців, були і члени громадської організації АТО «Захисники рідної Вітчизни», керівники району і міста, підприємств, організацій та установ, громадськість і гості міста.
Лунає Гімн України. Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих в Афганістані, а також тих, хто вже в мирний час помер від ран і хвороб.
До мікрофону запрошується голова райдержадміністрації Олександр Горін. Він сказав, що афганська війна торкнулася багатьох українських родин. Вона стала важким випробуванням для нашого народу. Воїни продемонстрували вірність військовому обов’язку, чесно, самовіддано несли службу. Олександр Васильович щиро подякував їм за мужність, побажав усім присутнім та їх родинам міцного здоров’я, щастя, добробуту.
У своєму виступі голова районної ради Віктор Симканинець зазначив, що війна є великою трагедією усіх людей, особливо для тих, чиї рідні не повернулися з далеких воєнних доріг.
– Ми низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю наших земляків, – сказав Віктор Андрійович. – Біль Афганістану не вщухає. Події тих далеких часів відгукуються дотепер.
До присутніх звернулися також міський голова Степан Бобик і заступник голови Іршавської районної громадської організації Української спілки ветеранів Афганістану Іван Фанта.
Настоятель Свято-Іллінського православного храму отець Михаїл Юріна та настоятель греко-католицького храму отець Василь Петечук відслужили екуменічну панахиду.
А потім всі разом зібралися за святково накритим столом, де за сто фронтовими грамами ділилися спогадами про свою молодість, бойових побратимів, розповідали про своє теперішнє життя-буття. Кожному було що згадати. Були також нагороди – медалі та грамоти.
Василь ШКІРЯ

Прокоментуй!

Ваш коментар

*