Версія для друку Версія для друку

ПРОТИ РОЗШИРЕННЯ, АЛЕ ГОТОВІ ДО КОНСТРУКТИВНОГО ДІАЛОГУ—ІІ

logo

Значення лісу у житті району переоцінити неможливо. Хіба що, не дай Боже, недооцінити. Тому цілком зрозумілою є пильна увага депутатів органів місцевого самоврядування різних рівнів до даного питання. Одним із серйозних його сегментів останнім часом є актуалізація розширення території Національного природного парку «Зачарований край». Будирує його, що цілком зрозуміло, сама адміністрація НПП та ті громадські організації, що знаходяться в зоні її протяжності і «кружляють» довкола грантів західноєвропейських країн і окремі особи.
Через змішання і поєднання різнорідних причин, сил, груп впливу і факторів утворилася доволі дивна ситуація: здавалося б, у районі піднімається злободенна акція, яка неодмінно так або інакше переростає у стратегічну перспективу, але ті, хто по суті і є найбільш зацікавленими сторонами, через незрозумілі широкому загалу Іршавщини причини, уникають публічності у цій площині. Аби уникнути звинувачень в упередженості такої постановки питання, нагадаємо тільки про неодноразові безуспішні намагання депутатів районної ради заслухати на сесії та профільній комісії керівника НПП «Зачарований край». В той же час ідея проекту розширення цього природно-заповідного об’єкта доволі жваво просувається в органах влади вищого рівня. При цьому, по суті, ігнорується думка тієї господарюючої сторони, за рахунок ресурсів якої, по суті, і збирається розширюватися територія національно-природного парку. Так само можна стверджувати і щодо врахування громадської думки жителів населених пунктів, із якими межуватиме НПП у випадку його розширення.
Такі твердження прозвучали на виїзному засіданні постійної комісії Іршавської районної ради з питань земельних відносин, екології, використання природних ресурсів, рекреації, культури і туризму в ДП «Довжанське лісомисливське господарство», про яке вже коротко повідомляла газета «Нове життя»у №53(7978) від 31 грудня минулого року у інформації «Проти розширення, але готові до конструктивного діалогу».Керував форумом голва районної ради Віктор Симканинець. Брак газетної площі тоді змусив нас тільки штрихами окреслити саме питання та позиції учасників його обговорення, що ймовірно не давало читачеві повноцінного уявлення про суть проблеми.
Опускаючи вступні частини виступів, подамо тільки сутнісні. Першому було надано слово господареві площадки, де проходила дискусія – директору ДП «Довжанське ЛМГ» Василю Леднею:
– Частина лісового фонду нашого підприємства не один десяток років віднесено до природно-заповідного фонду із обмеженим користуванням. Ці території виконують свої функції збереження в межах їх заповідання. Зупинюся також на економічній стороні діяльності підприємства. Реалізовано продукції на 21783 тис. грн.. без ПДВ, (26,1 млн. грн. з ПДВ). Отримано чистого прибутку 253 тисячі гривень. Ми забезпечуємо населення та бюджетні установи району паливними дровами. За дев’ять місяців 2016 року реалізація дров населенню склала 1482 метри кубічні, а бюджетним установам реалізовано 1179 метрів кубічних.
Сплачено виплат на користь держави майже 9 млн. грн., в тому числі до державного бюджету 5700 тисяч гривень: ПДВ – 3035тис. грн.; попенної плати – 2458 тис. грн.; військовий збір – 99 тис. грн.; відрахування чистого прибутку (дивіденди) – 104 тис. грн. До місцевого бюджету ми перерахували 1365 тисяч гривень: податок на доходи фізичних осіб—1196 тис. грн.; попенної плати 164 тис. грн..
На ведення лісового господарства використано 2738 тис. грн. власних коштів, так як у 2016 році лісомисливське господарство зовсім не отримувало кошти з державного бюджету. Із загальних витрат на ведення лісового та мисливського господарства на лісовідновлення та відтворення лісів витрачено 528,6 тис. грн., створено лісових насаджень на площі 72,4 га. План по створенню лісових насаджень виконано на 110%.
Злободенні сторони взаємин сільських голів, місцевих жителів із ДП «Довжанське лісомисливське господарство» висловив Броньківський сільський голова Юрій Кузан, хоча бачення ним проблеми депутат обласної ради Іван Савко перевів у дещо іншу площину:
– Не забувайте, шановні колеги, що ми ведемо мову про розширення Національного природного парку у переддень реалізації масштабної адміністративно-територіальної реформи, коли значна частина земель, угідь відійде під вашу юрисдикцію.
– Всі ми добре знаємо розміщення НПП «Зачарований край», – підключився до дискусії і Довжанський сільський голова Віктор Симканич. – Антропогенні чинники (присутності, впливу людини) тут надзвичайно високі. А при розширенні його угідь – стануть ще вищими, позаяк площі лісів, на які тепер претендує парк, практично впритул підходять, скажімо, як у нас -- до Довгого.
Віктор Михайлович вніс суттєвий аспект у дискусію, розглядаючи розширення нацпарку у кількох площинах. Тепер – як лідер територіальної громади і в недалекому минулому, як головний лісничий того ж таки НПП «Зачарований край». Маючи за плечима кількатисячний інтерес, а по суті – населення одного із трьох найбільших сіл у районі, окрім міста, він наголосив, до прикладу, що розширення НПП природно звузить економічний потенціал нашого району у царині лісозаготівлі. А це – чимала кількість робочих місць у тому ж Довгому та Ільниці, де функціонують такі потужні товаровиробники як ТзОВ «ЕНО-меблі ЛТД» та ТзОВ «К’Лен». У Довгому так само намітився ще один серйозний інвестор у деревообробній галузі. Подібний фактор аж ніяким чином не слід скидати із шальок терезів, враховуючи всі «За» і «Проти» при прийнятті владою кінцевого рішення. Пропрацювавши значний часовий відрізок у національному парку, знаючи внутрішню кухню, Віктор Михайлович зауважив ще і на такому: прийняття будь-яких рішень, а особливо, що стосується господарської сфери діяльності, надзвичайно забюрократизоване у даній природоохоронній структурі і веде аж до самих київських пагорбів. То в перспективі є серйозне побоювання, що врахування господарських інтересів місцевих селян, сільських громад може звестися до мінімуму, якщо взагалі про таке йтиметься.
Попередньо вже було зазначено про позицію Лисичівського сільського голови Ярослава Палька, як явного опонента розширення території НПП «Зачарований край». Його емоційність висловлення думок ніколи проте не затьмарювала ні їх аргументацію, ні їх новизну. Короткий спіч Ярослава Васильовича на цей раз у ділову дискусію привніс свіжий ракурс. На його бачення, якщо територія нацпарку розширюватиметься у означеному напрямку, то слід серйозно розмислити над перенесенням і його адміністративного, управлінського і наукового центру ближче до основних угідь. До того ж затяті прихильники розширення парку чомусь зовсім не звертають уваги на такий багатий природний анклав як Боржавські полонини.
– Знов-таки не слід забувати і про такий аргумент, як науково-технічне обґрунтування проекту розширення, – звернув увагу Ярослав Васильович і на те, в чому явно хромає перспектива Національного парку. – Не забуваймо про проект континентального автобану Лісабон – Київ, який проходитиме і через нашу Верховину.
Головний лісничий ДП «Довжанське ЛМГ» Олександр Шкарупа перед учасниками обговорення виклав ряд серйозних доводів, що змушують доволі критично ставитися до наукового підґрунтя доцільності подальшого розширення НПП. Дюжина його аргументів – далеко не рядова відговірка, а серйозні, вагомі факти, проти яких «нічим крити»:
– Детально вивчивши пояснювальну записку стосовно проекту зміни меж (розширення) території національного природного парку «Зачарований край» та «Експертний висновок щодо доцільності розширення території національного природного парку «Зачарований край»нами виявлено ряд невідповідностей, а саме:
– розділ 4.2.1 ст.17 – чому згадується тільки про Вігорлат-Гутинський хребет, якщо більша частина площі із запропонованої для розширення (10000,1 га ) – це Полонинський хребет, а за нього вагалі не згадується ні слова;
– розділ 4.2.2 ст. 2, а тут виникає питання, що звідки взявся специфічний орнітофауністичний комплекс тайгового типу на території, запропонованій під розширення парку, де далі перелічуються види птахів, у переліку яких є глухар, який мешкає у хвойних лісах і якого на території лісфонду ДП «Довжанське ЛМГ» ніхто і ніколи не спостерігав».
У взаємозацікавлену ділову розмову включився також ще один депутат обласної ради Петро Добромільський:
– Для того, щоб у районі зробити такий серйозний крок по розширенню Національного парку, нас повинні так само аргументовано із економічними даними переконати.
Тему економічної доцільності розвинув директор держпідприємства «Довжанське ЛМГ» Василь Ледней:
– Коли свого часу у нас для створення Національного природного парку було вилучено 6,1 тисячі гектарів лісового фонду, нехай і боляче для господарюючої структури, але ми сприйняли як за необхідне, що сприятиме впровадженню прогресивних методів догляду за лісом, що це стане своєрідним еталоном. На жаль, не дочекалися за п’ять років навіть на щось подібне до європейських підходів. А там, на заході, куди ми так ментально, суспільно і економічно прагнемо, до того як вилучити ліси під заповідні площі визначають три позиції: щонайперше – доцільність; по-друге ведуться розрахунки економічних втрат місцевих громад і, по-третє, хто компенсуватиме втрати?
Запитань більше аніж відповідей. Прикро. Та доводиться констатувати, що із незрозумілих депутатам, лідерам сільських громад, керівництву державного підприємства причин комунікувати їм доводиться в односторонньому порядку.
Депутат райради Юрій Фельцан серед іншого слушно зауважив той факт, що представники Національного природного парку «Зачарований край» не йдуть до громад, не роз’яснюють свої позиції щодо подальшого розвитку територій.
І цілком природнім є певний спротив на базовому рівні розширенню парку. Цей процес за таких умов сприймається громадянами як ігнорування їх традиційних прав на користування благами, що їх дає ліс, як зневага до їх думки, що гарантує їм на законодавчому рівні держава.
Позитивно сприйняли практично всі учасники форуму думки, висловлені депутатами обласної ради Петром Добромільським та Іваном Савком, відповідно, без висновку громад нічого не вирішувати та вектор розширення НПП «Зачарований край» спрямувати на Боржавські полонини.
Спікер виїзного засідання постійно діючої комісії – голова районної ради Віктор Симканинець, підсумовуючи кількагодинну роботу всіх її учасників, запропонував керівництву державного підприємства «Довжанське лісомисливське господарство» подати зустрічні пропозиції щодо розширення території цього природно-заповідного об’єкта та винести на громадські слухання сіл Лисичово, Кушниця, Бронька, Суха і Довге із визначенням доцільності, розмірів та послідовності виділення ділянок лісів, а остаточні пропозиції подати тільки з врахуванням думки жителів вказаних населених пунктів.
Позиції, висловлені на виїзному засіданні, тільки на перший, поверховий погляд можуть видатися занадто радикальними. Практично без винятку у всіх виступах їх промовці схилялися до того, що їм би варто вислухати і опонентів, почути аргументи іншої сторони. Неможливо прийняти рішення силоміць, переламавши громадську думку через коліно, нехай і на найвищому державному рівні. Якщо хто-небудь самозаспокоюється у такий спосіб, то може наткнутися на розчарування, а на готовність до діалогу мудріше відповісти згодою, бо це може виявитися реальним кроком до компромісу.
Михайло ІСАК.

Прокоментуй!

Ваш коментар

*