Версія для друку Версія для друку

ВЕТЕРАН СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ

65872010

Не дивлячись на поважні літа, він ще і тепер як член УТМР кілька разів за сезон виходить на полювання. Влітку з вудкою в руках, в холодку під кущем в річці ловить рибку. Як і раніше, в роки молодості, робить це заради відпочинку.
Амброзій Васильович Сенина належить до когорти тих людей, які своєю невтомною сумлінною працею утверджували і зміцнювали споживчу кооперацію.
У 60-ті - на початку 80-х років минулого століття, став найбільш досвідченим кооператором Іршавської райспоживспілки.
Народився 25 листопада 1929 року в с.Імстичово. Закінчив 5 класів горожанської школи в с. Білки. Більше не встиг. Після визволення Закарпатського краю на базі горожанки відкрили середню школу, яку успішно закінчив. Райком комсомолу направляє Амброзія на курси старших піонервожатих у м.Львів. Повернувшись, працює старшим піонервожатим у рідній школі 2 роки. Далі служба на Чорноморському флоті, де стає старшим писарем секретної частини на есмінці. Прослужив 5 років. Після демобілізації навчається в однорічній торгово-кооперативній школі м. Виноградів, яку закінчує на відмінно. Йому, як молодому спеціалісту, довіряють магазин в с.Мала Розтока, де пропрацював рік.
Голова райспоживспілки Давид Олександрович Якубович пропонує прийняти залізо- скоб’яний магазин в с.Імстичово, де працює до 1960 року.
З 1960 року і до виходу на пенсію – завідувач сільським магазином с. Імстичово. На цій посаді проявився неабиякий потенціал в роботі Амброзія Васильовича. З ним постійно, аж до виходу на пенсію, працюють двоє вірних помічників: продавці-фахівці своєї справи Ганна Іванівна Копинець і Марія Іванівна Зейкан. Цей невеличкий колектив зумів налагодити роботу сільмагу так, що за всі роки їхньої спільної роботи постійно виконувався план товарообороту, і ніколи не було виявлено під час ревізії нестачі. На роботу працівників цього прилавку не було скарг. Тут можна було придбати товар високої якості. А для того, щоб мати повагу серед покупців, потрібно було багато працювати.
Амброзій Васильович налагодив і організовує доставку товару в сільмаг безпосередньо від виробника. Такі зв’язки постійно підтримував із Ужгородською взуттєвою фабрикою, Берегівською та Виноградівською швейними фабриками, Хустською дитячою взуттєвою фабрикою. Вдавалось йому налагодити зв’язки і з фабрикою м.Рига. Вивчаючи попит покупців, у магазині завели журнал замовлень, де записувалися прізвища замовників на такі товари. Це ще більше притягувало покупців до магазину. Сюди йшли і з навколишніх сіл. Щоб краще виконувати плановий товарооборот, працівники сільмагу виїжджали на базари в міст Хуст, Мукачеве, Стрий, Дрогобич, Трускавець, санаторій «Квітка Полонини», звідки завжди приносили солідну виручку. Працював колектив сільмагу під девізом: «Продавець та покупець – будьмо взаємно ввічливі». І дійсно це було так. В магазині завжди була чистота і порядок. Викладка товару справляла на покупців приємне враження. Культурне і ввічливе ставлення продавців до покупців створювала приємну атмосферу у спілкуванні з ними.
Згадує Амброзій Васильович такий випадок. Під час підготовки до здачі будинку Іршавського райвиконкому керівництво просить Амброзія Васильовича з’їздити в Ригу і привезти фарби для вікон, дверей головного адміністративного будинку в районі, та ще деякі дефіцитні товари. Повернувся з Риги і привіз повну вантажну машину товарів для цього будинку. На базі сільмагу проводились семінари продавців району, голів райспоживспілки області.
Амброзій Васильович, крім основної роботи, займався і громадською. Виборці села шість разів обирали його депутатом до Імстичівської сільської ради. 27 років очолював добровільну народну дружину та керував низовим колективом УТМР с. Імстичово. Як учасник художньої самодіяльності брав активну участь у танцювальних гуртках ансамблів «Кооператор» та «Кукурудзовод».
За багаторічну і сумлінну роботу у споживчій кооперації нагороджений урядовою нагородою - медаллю «За трудову доблесть» та значками «Переможець соціалістичного змагання». Його фото було на Дошці пошани у районній та обласній споживспілках. Є в нього багато грамот від адміністрації, правління районної та обласної споживчих спілок та від районних органів влади.
Загальний трудовий стаж у Амброзія Васильовича становить 44 роки два місяці 18 днів. Згадує він, що всі магазини, майно райспоживспілки були побудовані за рахунок пайових внесків. Держава на будівництво торгових точок не виділяла ні копійки. Було це велике багатство. Болісно переживає, що тепер це розпродується, споживча кооперація знаходиться на грані виживання. А як тяжко було її створювати і зміцнювати.
Разом з дружиною виховали трьох дітей, є четверо онуків і троє правнуків.

Михайло ЛОМАГА,
Юрій ПІТРА.

Прокоментуй!

Ваш коментар

*