Версія для друку Версія для друку

трагедія на стадіоні

picture

Минуло сорок років з дня проведення товариського футбольного матчу між «Говерлою» (Ужгород) та сільською командою «Колос» села Білки. Білківські спортсмени в 1976 році грали в центральній зоні першості Закарпатської області. І досить успішно. Тодішній голова облспорткомітету Михайло Васильович Заяць вирішив заохотити сільську команду, домігся поїздки команди Білок в місто Гуменне (ЧССР). Щоб подивитися на якому рівні футбольна команда білківчан і було вирішено провести цей матч з ужгородською командою. На матчі були присутні поважні гості з Ужгорода, в тому числі, і Заяць М. В. Гра закінчилася з нічийним рахунком – 1:1. Однак, донині спокою не дає важка втрата під час поєдинку, коли помер головний арбітр Іван Палош із Буштина Тячівського району. Такої скорботно-сумної неділі не чекали ані колеги покійного, ані футболісти, ані велика кількість вболівальників, які навідалися на стадіон. Білківчани вийшли на поле в такому складі – О. Герасимов, В. Кебелеш, Д. Шопа, М. Поковба, В. Корпош, І. Худан, О. Рознер, І. Гнивко, А. Веждел, Д. Биба, І. Данилків.
Рефері дав стартовий свисток, і команди розпочали гру, але по завершенні змагання фінальний сигнал із його вуст, на жаль, не пролунав…
У перерві, на яку відправилися після 45-хвилинної гри, Іван Палош із кімнати суддів вийшов подихати свіжим повітрям, однак через якусь мить знепритомнів, упав, і більше не підвівся.
Побачивши, як чоловік у суддівській формі раптово опустився на землю, присутній на грі черговий лікар дільничної лікарні Віталій Григорович Черников оперативно почав надавати першу допомогу, проводити прямий масаж серця, інші необхідні процедури продовжили в дільничній лікарні, яка знаходилася за декілька метрів. Начальник білківської футбольної команди Степан Степанович Урста на плечах відніс непритомного в лікарню.
Та, як не прикро констатувати, «рятівні» намагання виявилися марними. Судмедекспертиза встановила діагноз – гостра серцева недостатність.
Степан Урста був у розпачі від такої болісної утрати, бо добре знав Івана Палоша, який навчався в Іршавському СПТУ -32, де він викладав фізкультуру.
Другу половину гри вже судив Йосип Йосипович Поп’юрканич. Про підступну, безжальну смерть оголосили по радіо. Стадіон на хвилину завмер, бо не йнялося віри, що людина, яка годину тому зі свистком ще розпочинала гру, уже лежала мертвою.
Порядному й чесному чоловіку, футболісту й арбітру Івану Палошу було лише 36 років. Сиротами залишилися малолітні діти і вдовою дружина.
Ось так завершилося земне життя судді, що вже більше ніколи не з’явиться зі свистком на футбольному полі.
Таке воно, людське життя…

Петро ПІТРА.

Прокоментуй!

Ваш коментар

*