Версія для друку Версія для друку

Торуємо шлях до сердець читачів і завойовуємо їх довіру

ce7646a74c54cecf1c05442c71f02147_L

Перший номер газети «Нове життя» побачив світ 10 жовтня 1946 року. Виходила районка два рази на тиждень всього на двох сторінках. Матеріали були здебільшого інформаційного характеру на кшталт що, де, коли? Авторами публікацій були вчителі, лікарі, агрономи, культосвітні працівники, директори підприємств, організацій, сільськогосподарських артілей, інженерно-технічні працівники.
Обойма дописувачів не зменшується, хіба що змінюються покоління. Вони й дотепер відіграють важливу роль у творенні газети. Хіба можна уявити «Нове життя» без публікацій із ДП «Довжанське лісомисливське господарство», митрофорного протоієрея Георгія Чулея, завідувача відділу Іршавської райСЮТур Богдана Ільницького та Олесі Осійської, начальника фінансового управління РДА Оксани Симчик, начальника управління Держказначейства в районі Петра Горзова, страхового експерта з охорони праці виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з нещасних випадків Андрія Лутака, голови медотоб’єднання з гуманітарних дисциплін Підгірнянської ЗОШ І-ІІ ступенів Наталії Данканич, завідувача сектором молоді і спорту РДА Андрія Данканича, голови районної федерації футболу Василя Поповича, Святослава Симканинця, начальника архівного відділу РДА Михайла Тернинка, інженера ВВП ЗД УДППЗ «Укрпошта» Олени Перець, головного лікаря КЗ «ІЦПМСД» Оксани Булези, заступника голови райспоживспілки Сергія Лупака, начальника відділу статистики в Іршавському районі Віри Сироваткіної, директора ДП «СЛАП «Іршаваагроліс» Івана Фущича, начальника Іршавського районного відділу управління державної служби з надзвичайних ситуацій Івана Мошколи, головного спеціаліста відділу освіти РДА Андрія Андрішка, заступника директора з навчально-методичної роботи Іршавської гімназії Наталії Гецко, Ільницького сільського голови Василя Павлищі, наших громадських кореспондентів Василя Ловски, Василя Урсти, Любові Філеш, Юрія Мельника, Ліани Демчик, Віти Горзов, Петра Пітри, Степана Овсака, Юрія Самориги, Михайла Ломаги, Івана Лендєла, Віри Глушко… Це наші перші помічники. Вони оперативно відгукуються про події, які відбуваються в їх колективах.
Уже впродовж сімдесяти літ новинка сумлінно служить громаді, всебічно висвітлює події. Завдяки газеті мешканці району мають можливість бути почутими. Видання підтримують райдержадміністрація та районна рада.
Часопис став кузнею кадрів не лише для закарпатських видань, а й всеукраїнських. Власкором газети «Голос України» став Іван Гудзоватий, «Зірка» – Ганна Матіко-Бубнова, телеведучою на телеканалі «Україна» Марина Михтонюк (Кухар), у всеукраїнських виданнях співробітничає Олександр Сочка. Саме в районці побачили світ перші поетичні рядки лауреата Шевченківської премії Дмитра Креміня. На сторінках газети побачили свої перші літературні спроби відомі з часом журналісти, письменники, вчені. Серед них лауреат премії імені Лесі Українки, поет Степан Жупанин, поет, перекладач, лауреат премії імені Олександра Духновича Іван Петровці, лауреати премії імені Федора Потушняка Василь Кузан із Довгого і Лідія Повх-Ходанич із Кушниці, Юрій Балега із Богаревиці.
Колишній редактор районної газети Василь Звонар часто згадував:
– Ми першими надрукували пісню з нотами Михайла Машкіна «Верховино, мати моя». Це дало можливість самодіяльним колективам включати в свій репертуар цю чудову пісню, яка стала своєрідним гімном Закарпаття.
У «Новому житті» стали на широку дорогу творчості поет Іван Мельник із Великого Раківця, фольклорист Михайло Панько з Приборжавського, Іван Калинич із Малої Розтоки, Іван Фельцан із Мідяниці, фотокореспонденти Олександр Бажів з Білок, Андрій Мойсей з Іршави, Іван Ломага із Дешковиці, композитори Юрій Ломага із Броду, Петро Світлик із Білок, Семен Мельник із Великого Раківця.
За 70 років газета пройшла від ручного набору тексту до комп’ютерного. Часто доводилося всю ніч «коптіти» над авторськими матеріалами, готуючи їх до друку.
Першим редактором газети був Борис Білорибка. Він добре володів українською мовою, із відповідальністю ставився до роботи. Але він працював недовго – згодом виїхав у Запорізьку область. Замість нього редактором став журналіст Кирило Гуща, який прекрасно володів словом. Певний час очолював колектив районки Василь Лендєл. Він залишив замість себе Василя Звонаря – легенду журналістики Закарпаття. До того Василь Юрійович працював власкором газети «Закарпатська правда». Він добре знав творчу кухню. Запровадив нові рубрики, почав залучати до співпраці дописувачів. А в очолюваний ним колектив влилися Іван Гудзоватий, Олександр Сенинець, Василь Греба, Іван Сухан, Йосип Чіка, Едуард Камінський, Олександр Усенко, Євген Чернюк, Іван Білунка, Михайло Жбура, Василь Мельник.
Згодом у редакцію газети прийшли працювати Михайло Ціцак, Ольга Фрідман, Наталія Ломага, Тетяна Палінчак, Наталія Бабинець, Оксана Плескач, Петро Костянинець, Михайло Ісак і автор цих рядків. Оператором комп’ютерного набору працювала Магдалина Радик, головним бухгалтером Ганна Карабиньош.
Чотирнадцять років очолював районне видання Михайло Ціцак.
Тепер газетярську справу продовжують молоді журналісти Іван Кополовець, Вікторія Химишинець і Іванна Шкіря. Газета виходить щосуботи на восьми сторінках.
Прикро те, що газету друкуємо в КП «Хустська районна друкарня». Раніше вона видавалася в Іршаві. Невтомними працівниками друкарської справи були Степан Зем’янський, сестри Олена та Єлизавета Зем’янські, Микола та Степан Матішинці, Ганна Лівак, лінотипіст Марія Воробканич та ін. На сучасному інформаційному ринку, де на п’яти наступає Інтернет, ми повинні випускати якісний продукт. Нам, газетярам, самим доводиться боротися за свого читача.
Проблема також із доставкою газети. Якщо раніше «Нове життя» сортували в Іршаві, потім в Мукачеві, то тепер в Ужгороді. А це призводить до того, що в окремі населені пункти не додають газети. А це негативно впливає на передплату видання. Газета як і хліб, повинна бути свіжою. На думку багатьох читачів, і редакторів, саме низька якість доставки газет є однією із причин зменшення тиражів ряду видань. Не виняток і районна газета «Нове життя».
Незважаючи на все, ми, газетярі, залишаємося оптимістами. Переконані: ніякий Інтернет не замінить газету. Особливо районку. Для жителів населених пунктів Іршавщини «Нове життя» залишається джерелом інформації про все, що діється в районі.
Щире спасибі тим, хто підтримує з нами, газетярами, ділові і партнерські зв’язки. Бажаємо усім успіхів, міцного здоров’я, щастя і добра. Запрошуємо Вас до подальшої співпраці, а читачів, як завжди, залишатися з нами.
А всім працівникам редакції газети – міцного здоров’я, творчої наснаги, щоб у доброму настрої зустрічали ще багато-багато ювілеїв нашої рідної газети.
Василь ШКІРЯ,
редактор газети «Нове життя».

Прокоментуй!

Ваш коментар

*