Версія для друку Версія для друку

Про вулики, бджіл і проблеми бджільництва

misce-dlya-rozmishennya-pasiky

Одна із болісних тем сьогоднішнього дня – економічний бік бджільництва. Мед в Україні не дешевий. Згідно з деякими джерелами Україна є найбільшим виробником меду в Європі. І це так, але при наявності в нашій державі 5,5 млн. бджолиних сімей, а його виробництво сягає під 60 тисяч тонн, тоді на кожну сім'ю припадає близько 11 кг або 7 літрів меду. На Закарпатті від 3 до 5 літрів від бджолосім’ї. При такому його мізерному виробництві будь-яка ціна не дозволить пасічникам звести кінці з кінцями.
Бджолярі нічого не отримують від запилення ентомофільних культур. Але більша частина посівних площ пустує, або фермери висівають самозапильні культури і з медом можуть бути лише ті бджолярі, у яких під боком медодаї.
Якість меду залежить від того, чи не було порушено технологію його виробництва, чи відкачали його зрілим, запечатаним, законсервованим в стільниках цими Божими створіннями – бджолами. Виходячи із того, що однакових медів не буває, ціна на різні меди повинна бути теж різна. Адже зрілі високоякісні меди, зібрані в екологічно-чистих зонах повинні мати статус лікувальних. Звідси і ціна на такі меди повинна бути б відповідною. А в нас чомусь на ринках та і в магазинах меди в банках стоять на сонці, а ціна однакова, як на цукор, хоч мед має різний склад, якість і смакові властивості.
Чомусь нікому не приходить в голову продавати м’ясні ковбасні вироби по одинаковій ціні, а мед (такий різний) – виходить, можна.
Інколи бізнесмени в гонитві за прибутками купують і перепродають меди-фальсифікати та неякісні меди, забруднені хімічними та лікувальними препаратами, від яких ніякої користі, а лише шкода для здоров’я споживачів.
Стосовно великих втрат. Їх можна поділити на дві складові. Перша – підвищення цін, незалежна від бджільництва. Це, в першу чергу, енергоносії і матеріали. З цим можна боротись тільки за рахунок економії. Що змінилось в цьому напрямку за останні роки? Нічого. Ціни підскочили ще вище. І друга складова – це бджолярські витрати. Про яку дешевизну меду та медопродуктів можна говорити, якщо в магазині сушарка для пилку по ціні 1500 грн. а вулик від 800 до 1000 грн.
І наприкінці – про державу. Байдуже ставлення влади як державної так і місцевої до проблем бджільництва – це каміння в город депутатів і керівників об’єднань бджолярів. Влада повинна знати, що галузь частково або повністю дає роботу громадянам України. А здоров’я нації – немає ціни. Ось що повинна знати влада про бджільництво. А чи вона спроможна чимось допомогти?
Так. Лісгоспи повинні мати завдання під час насадження лісів, лісосмуг, зон відпочинку, озеленення сіл і міст садити певну частину дерев, чагарників медодайних, бажано з медовим конвеєром. Влада повинна знати, що немає більшої краси природи, ніж квітуча акація, липа, каштан.
Ось тоді китайці будуть «стогнати» , що у них в державі засилля дешевого українського меду. А чому б і ні! Але під лежачий камінь вода не тече.
Юрій САМОРИГА,
пасічник.

Прокоментуй!

Ваш коментар

*