Версія для друку Версія для друку

ЖИТТЯ ПІСЛЯ АТО

14c33c53504654c59ac2aab6a4155a75

Коли тобі говорять про війну, називаючи шокуючі факти, то просто від одних слів мурашки бігають по тілу. А що казати про людей, котрі побували в зоні АТО, яким доводилося стріляти із зброї у ворога, бачити на власні очі поранених, на передовій усвідомлювати, як антитерористична операція часом просто на очах кардинально змінює долі людей. Безперечно, це випробування не з легких і не для слабонервних.
Одним із тих, хто гідно виконав свій обов’язок перед Батьківщиною у зоні АТО, є Василь Васильович Білогорка із Великого Раківця. Хоч і зовсім молодий, нещодавно розміняв тільки третій десяток, та все-таки є справжнім патріотом і не побоявся піти захищати рідну землю. У гарячих точках сходу країни він побував у складі 4 батальйону 128 гірсько-піхотної бригади. Доводилось бути під час обстрілів біля Дебальцевого, Краматорська, Слов’янська, Артемівська. Тяжко словами передати ті всі емоції і відчуття. Василю Васильовичу й досі пригадується перший обстріл у Краматорську, який відбувся у лютому минулого року. Тоді було дуже багато поранених. Домовилися з лікарями проукраїнських настроїв, щоб надавали першу медичну допомогу. Вони потім влаштовували поранених до місцевої лікарні. Так минуло п’ять місяців жахіть, які Василь Білогорка витримав з честю і має за це чимало нагород військової частини. Там, далеко від рідної домівки, у зоні антитерористичної операції, як ніде інде, хочеться відчути дружнє плече підтримки. Саме тут зустрів своїх нових друзів: Андрія Матіка з Осою, Михайла Чедрика з Лози, Віталія Горянського з Іршави.
Тяжко б наші бійці обходилися без допомоги волонтерів. Ці порядні і з доброю душею люди, скажімо, доставляли бронежилети. Заріччя забезпечувало капустою, помідорами та іншими продуктами харчування. Туди навіть дрова везли на «фурах» із Закарпаття.
З серпня минулого року наш земляк з Великого Раківця ще кілька місяців охороняв у м. Котовськ Одеської області кордон з Придністров’ям, а також газонасосні станції Воловця, Ужгорода, Хуста. Тут вже якось було легше, обходилося без великої психологічної напруги.
На початку цього року у житті Василя Білогорки сталася вагома і вельми приємна подія. Він одружився з односельчанкою Наталією Коцан, з якою познайомились ще до початку антитерористичної операції. Коли хлопець перебував на сході країни, дівчина часто йому телефонувала, морально підтримувала. Їх стосунки міцніли. Обох поєднала медична сфера діяльності. Наталія працює акушером пологового відділення райлікарні. Василь є фельдшер швидкої медичної допомоги, яка обслуговує Загаття і довколишні села. Тепер колишній учасник АТО з радістю поринув у сімейні клопоти.
Василь Білогорка каже, що часто спілкується з побратимами, інколи переглядає свої нагороди. Майже піврічне перебування на сході нашої держави у період військових дій стало для нього важливим життєвим уроком. За цей час багато речей довелося переосмислити…

Іван КОПОЛОВЕЦЬ

Прокоментуй!

Ваш коментар

*