Версія для друку Версія для друку

Штрафи за порушення вимог трудового законодавства

Відповідно до вимог статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
10 лютого 2016 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 55 «Про внесення змін у постанову КМУ від 17 липня 2013 року № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про зайнятість населення» (далі - Порядок).
Пунктом 1 цього Порядку визначено механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс) та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення”.
Згідно з вимогами статті 265 Кодексу посадові особи органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.
Частиною 2 статті 265 Кодексу передбачено, що юридичні і фізичні особи - підприємці, що використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у випадку:
- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи впродовж повного часу робітника, встановленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування і сплати ЄСВ і податків - в 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (з 1 січня 2016 р. – 41 340 грн., з 1 травня 2016 р. – 43 500 грн.);
- порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш ніж за один місяць, виплати їх не в повному обсязі - в триразовому розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (з 1 січня 2016 р. – 4 134 грн., з 1 травня 2016 р. – 4 350 грн.);
- недотримання мінімальних державних гарантій по оплаті праці - в 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (з 1 січня 2016 р. – 13 780 грн., з 1 травня 2016 р. – 14 500 грн.);
- недотримання встановлених законом гарантій і пільг працівникам, що залучаються до виконання обов’язків, передбачених Законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» в 10 - кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (з 1 січня 2016 р. – 13 780 грн., з 1 травня 2016 р. – 14 500 грн.).
Роман ФЕРЕНЦ,
адвокат

Ваш отзыв

Ваш коментар