Версія для друку Версія для друку

77-річниця ПРОГОЛОШЕННЯ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ

Karptska_Ukraina

Українське питання, тобто політична доля розчленованих українських земель, стало особливо актуальним у середині 1930-х рр. Події 1938-1939 рр. засвідчили ключове значення України у зовнішньополітичних планах не тільки Німеччини, але й інших країн Центральної та Західної Європи – Польщі, Угорщини, Румунії, Великобританії, Франції, а також СРСР. 1938 рік відіграв ключове значення для Підкарпатської Русі в контексті змін у системі міжнародних відносин, що були позначені чехословацькою кризою та наслідками домовленостей у Мюнхені.
Якщо провести короткий історичний екскурс, то Закарпаття стало предметом геополітичних інтересів ще задовго до 1930-х рр. Проблема українців цього регіону почала загострюватися особливо після 1867 р., коли наш край опинився у складі відновленого Угорського королівства.
Наслідки Першої світової війни для Австро-Угорщини лише засвідчили глибоку кризу суспільства та, відповідно, активізацію національно-визвольних рухів. Таким чином, Закарпаття було втягнуте у загальноімперські кризові процеси, які відбувалися під впливом Антанти, що і стало каталізатором втрати угорського контролю над краєм.
Вже 8-11 жовтня 1938 р. після Мюнхенської конференції був спочатку сформований перший уряд автономної Підкарпатської Русі на чолі з А. Бровді, який працював з 11 жовтня по 26 жовтня 1938 року. 26 жовтня 1938 року центральним урядом Чехословаччини був сформований другий уряд автономної Підкарпатської Русі на чолі з А. Волошином, який проіснував до 1 грудня 1938 року.
Саме в цей час (22 листопада) Чехословацький парламент приймає конституційний закон № 328 „Про автономію Підкарпатської Русі”, який і визнав весь подальший розвиток подій, пов`язаних з утворенням державних структур автономної Підкарпатської Русі і проголошення незалежності Карпатської України.
Відповідно до ухвал Віденського арбітражу евакуація державних установ і майна з території, що передавалися Угорщині, повинна була розпочатися 5 листопада і завершитися до 10 листопада 1938 року. Точне встановлення нових кордонів доручалося змішаній чехословацько-угорській комісії.
По встановленні кордонів Підкарпатської Русі влада, як спочатку здавалося, тимчасово переселялася до Хуста, одразу зайнялася врегулюванням нових адміністративних відносин та забезпеченням спокою і порядку. Хуст став столицею автономної української держави. Вже 4 листопада 1938 року до Хуста були відправлені старший радник Кочерган і радник Стебельський для організаційного забезпечення управлінням цілої території Підкарпатської Русі.
Кабінет міністрів А. Волошина, у свою чергу, не втрачаючи часу, заходився будувати українську державність на урізаній території автономного краю. Він завершив свою реорганізацію, розпочату ще в Ужгороді.
Незабаром при Кабінеті міністрів А. Волошина були створені служба безпеки, управління поліції в Хусті, відділ преси та пропаганди. Останній з метою інформування населення про діяльність уряду видавав „Бюлетень пресової служби”. Щодня масовим накладом виходила урядова газета „Нова свобода”, редакцію якої очолював відомий громадсько-політичний діяч і письменник В. Гренджа-Донський.
Уряду А. Волошина за порівняно короткий період часу вдалося переконати населення в необхідності всенародного захисту кордонів краю. На початку листопада була утворена організація народної оборони – Карпатська Січ.
В ніч з 13 на 14 березня 1939 р. (гортіська) хортистська Угорщина, за підтримкою гітлерівської Німеччини розпочала війну проти Карпатської України.
15 березня 1939 р. у Хусті А. Волошин офіційно проголосив Карпатську Україну незалежною державою і назвав склад нового уряду: прем’єр – А. Волошин, закордонні справи – Ю. Ревай, внутрішні справи – Ю. Перевузник, господарство – С. Клочурак, фінанси й комунікації – Ю. Бращайко, здоров’я і соціальна опіка – М. Долинай.
Того ж дня угорські війська розпочали загальний наступ по всій території щойно проголошеної української держави. Він завершився 18 березня її повною окупацією і приєднанням до Угорщини. З перших годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами противника по лінії Ужгород-Мукачево-Берегово-Севлюш. Найбільший бій відбувся на Красному Полі 16 березня 1939 року. Зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18 березня більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами.
Незалежність Карпатської України, яка була проголошена 15 березня 1939 року ... До 7липня 1939 року була анексована.
Недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності.
29 червня 1945 р. був укладений Договір між СРСР і Чехословаччиною про Закарпатську Україну, згідно з яким Закарпаття було возз’єднане з іншими українськими землями в складі УРСР. Цей договір ратифікований Тимчасовими національними зборами Чехословаччини (22.11.1945) та Президією ВР СРСР (27.11.1945) 22.01.1946. Президія ВР СРСР постановила затвердити подання Президії ВР УРСР про утворення Закарпатської області з центром у м. Ужгороді. Від 25 січня 1946 р. на території Закарпаття почало діяти законодавство УРСР, набрала чинності радянська виборча система, розпочалися соціалістичні перетворення в політичній, соціально-економічній та культурній сферах.
На Всеукраїнському референдумі 1991 року 78 відсотків населення Закарпаття висловилися за утворення на базі області самоврядної території у складі України.
Михайло Марканич,
заступник директора держархіву, член НСПУ

Прокоментуй!

Ваш коментар

*