Версія для друку Версія для друку

77-річниця ПРОГОЛОШЕННЯ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ

Українське питання, тобто політична доля розчленованих українських земель, стало особливо актуальним у середині 1930-х рр. Події 1938-1939 рр. засвідчили ключове значення України у зовнішньополітичних планах не тільки Німеччини, але й інших країн Центральної та Західної Європи – Польщі, Угорщини, Румунії, Великобританії, Франції, а також СРСР. 1938 рік відіграв ключове значення для Підкарпатської Русі в контексті змін у системі міжнародних відносин, що були позначені чехословацькою кризою та наслідками домовленостей у Мюнхені.
Якщо провести короткий історичний екскурс, то Закарпаття стало предметом геополітичних інтересів ще задовго до 1930-х рр. Проблема українців цього регіону почала загострюватися особливо після 1867 р., коли наш край опинився у складі відновленого Угорського королівства.
Наслідки Першої світової війни для Австро-Угорщини лише засвідчили глибоку кризу суспільства та, відповідно, активізацію національно-визвольних рухів. Таким чином, Закарпаття було втягнуте у загальноімперські кризові процеси, які відбувалися під впливом Антанти, що і стало каталізатором втрати угорського контролю над краєм.
Вже 8-11 жовтня 1938 р. після Мюнхенської конференції був спочатку сформований перший уряд автономної Підкарпатської Русі на чолі з А. Бровді, який працював з 11 жовтня по 26 жовтня 1938 року. 26 жовтня 1938 року центральним урядом Чехословаччини був сформований другий уряд автономної Підкарпатської Русі на чолі з А. Волошином, який проіснував до 1 грудня 1938 року.
Саме в цей час (22 листопада) Чехословацький парламент приймає конституційний закон № 328 „Про автономію Підкарпатської Русі”, який і визнав весь подальший розвиток подій, пов`язаних з утворенням державних структур автономної Підкарпатської Русі і проголошення незалежності Карпатської України.
Відповідно до ухвал Віденського арбітражу евакуація державних установ і майна з території, що передавалися Угорщині, повинна була розпочатися 5 листопада і завершитися до 10 листопада 1938 року. Точне встановлення нових кордонів доручалося змішаній чехословацько-угорській комісії.
По встановленні кордонів Підкарпатської Русі влада, як спочатку здавалося, тимчасово переселялася до Хуста, одразу зайнялася врегулюванням нових адміністративних відносин та забезпеченням спокою і порядку. Хуст став столицею автономної української держави. Вже 4 листопада 1938 року до Хуста були відправлені старший радник Кочерган і радник Стебельський для організаційного забезпечення управлінням цілої території Підкарпатської Русі.
Кабінет міністрів А. Волошина, у свою чергу, не втрачаючи часу, заходився будувати українську державність на урізаній території автономного краю. Він завершив свою реорганізацію, розпочату ще в Ужгороді.
Незабаром при Кабінеті міністрів А. Волошина були створені служба безпеки, управління поліції в Хусті, відділ преси та пропаганди. Останній з метою інформування населення про діяльність уряду видавав „Бюлетень пресової служби”. Щодня масовим накладом виходила урядова газета „Нова свобода”, редакцію якої очолював відомий громадсько-політичний діяч і письменник В. Гренджа-Донський.
Уряду А. Волошина за порівняно короткий період часу вдалося переконати населення в необхідності всенародного захисту кордонів краю. На початку листопада була утворена організація народної оборони – Карпатська Січ.
В ніч з 13 на 14 березня 1939 р. (гортіська) хортистська Угорщина, за підтримкою гітлерівської Німеччини розпочала війну проти Карпатської України.
15 березня 1939 р. у Хусті А. Волошин офіційно проголосив Карпатську Україну незалежною державою і назвав склад нового уряду: прем’єр – А. Волошин, закордонні справи – Ю. Ревай, внутрішні справи – Ю. Перевузник, господарство – С. Клочурак, фінанси й комунікації – Ю. Бращайко, здоров’я і соціальна опіка – М. Долинай.
Того ж дня угорські війська розпочали загальний наступ по всій території щойно проголошеної української держави. Він завершився 18 березня її повною окупацією і приєднанням до Угорщини. З перших годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами противника по лінії Ужгород-Мукачево-Берегово-Севлюш. Найбільший бій відбувся на Красному Полі 16 березня 1939 року. Зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18 березня більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами.
Незалежність Карпатської України, яка була проголошена 15 березня 1939 року … До 7липня 1939 року була анексована.
Недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності.
29 червня 1945 р. був укладений Договір між СРСР і Чехословаччиною про Закарпатську Україну, згідно з яким Закарпаття було возз’єднане з іншими українськими землями в складі УРСР. Цей договір ратифікований Тимчасовими національними зборами Чехословаччини (22.11.1945) та Президією ВР СРСР (27.11.1945) 22.01.1946. Президія ВР СРСР постановила затвердити подання Президії ВР УРСР про утворення Закарпатської області з центром у м. Ужгороді. Від 25 січня 1946 р. на території Закарпаття почало діяти законодавство УРСР, набрала чинності радянська виборча система, розпочалися соціалістичні перетворення в політичній, соціально-економічній та культурній сферах.
На Всеукраїнському референдумі 1991 року 78 відсотків населення Закарпаття висловилися за утворення на базі області самоврядної території у складі України.
Михайло Марканич,
заступник директора держархіву, член НСПУ

Ваш отзыв

Ваш коментар