Версія для друку Версія для друку

Дайте слово вічному студенту

227064

З бджолами я з 1991 року. Моїм вчителем і наставником був Василь Григорович Пишний з багаторічним стажем пасічникування, шанована між пасічниками та мешканцями Іршави людина.
Пасічники передплачують багато періодичних видань. На мою думку, у кожному із видань часом трапляються прекрасні ідеї. Я не хочу сказати нічого поганого про деякі публікації та про їх авторів які хотіли донести до нас щось нове. Однак люди прочитали, повірили і поплатились.
Є пасічники трьох груп: перша група – це бджолярі, які все роблять за статутом, що напише хтось, або почув від когось і сподівається на «халяву» мати великий прибуток.
Друга група – це люди, які перш ніж щось робити і щось змінювати, десять раз перевіряють на декількох вуликах, а потім роблять висновок і вибір.
Є ще й третя група, які займаються бджолами й експериментують на декількох вуликах і вибирають для цього найкращі сім’ї. Таких бджолярів часто називають «варварами». Але це не так. І я належу саме до цієї третьої групи. Повірте, шановні колеги, що без експериментів ми можемо топтатись сто років на одному місці, тому що колись нам так заповіли наші пращури, і ми повинні виконувати це.
Раніше журнали з пасічникування були буквально переповнені статтями про користь весняних «спекулятивних» підгодівель зі всякими рецептами. Американські бджолярі також свого часу вважали, що стимулююче годування весною корисне. Потім від цього відмовились і пішли іншим шляхом. Вони стали забезпечувати бджолосім’ї великою кількістю кормів з осені повномедовими рамками. Відомий американський бджоляр, доктор А. Міллер з цього приводу сказав: «Кращий час весняного підгодовування бджіл – це минула осінь». Інакше кажучи, потрібні великі зимові запаси кормів. Недостатня кількість кормів навесні обмежує здатність бджіл до розмноження.
Профілактичну підгодівлю навесні хоч якось ще можна виправдати, і то лише в тому випадку, якщо сироп згодовується невеличкими порціями, які бджоли відразу забирають і використовують, він не потрапляє до медових комірок. Однак і в цьому випадку досить лише запитати прихильника такої підгодівлі, чи додає щодня він собі антибіотики до борщу, чи супу для профілактики захворювань, і відповідь буде однією – «Ні»!
А от додавання антибіотиків до зимового корму взагалі не має під собою жодного серйозного пояснення. Найчастіше антибіотики використовують для профілактики гнильцевих захворювань. Але ж гнильці – це захворювання розплоду, а який розплід може бути взимку. Отже, свого прямого призначення антибіотики не виконують. Внаслідок цього влітку, коли гнилець справді може з’явитися у бджолиному гнізді, його збудники вже не зазнаватимуть відповідного впливу того препарату, який використовували для зимової підгодівлі.
В той же час антибіотики можуть дуже легко опинитись у товарному меді, і потрапивши в організм ваших родичів, дітей чи покупців вашого меду, викличуть у них такі наслідки, як і в бджіл. А не дай Боже, такий мед потрапить до того, в кого алергія на антибіотики.
Недаремно ж сьогодні в усьому світі дуже серйозно ставляться до проблеми антибіотиків у медові. Перед Новим роком країни Європейського союзу заблокували мед з України через антибіотики. Де цей мед опиниться? Може, і в нас на базарі або в якому-небудь магазині.
Порада для пасічників: знайдіть і вдумливо прочитайте, як лікував бджіл знаменитий на весь світ український вчений ще в середині ХІХ століття П.П. Прокопович від гнильців, аскоферозу, нозематозу, паралічу та інших хвороб. В той час антибіотиків і хлорки не було.
Найкращою профілактикою в боротьбі з інфекційними захворюваннями бджіл буде утримання сильних, забезпечених кормами, якісними стільниками, хорошими матками, раз на два роки продизінфікованими вуликами та не допускати, щоб ні одна рамка не зимувала в сім’ї два рази.
Ми, пасічники-любителі, всі вічні студенти, бо стільки часу вчимося, а отримати диплом не можемо.
Юрій САМОРИГА,
пасічник м. Іршава

Прокоментуй!

Ваш коментар

*