Версія для друку Версія для друку

Сила таланту

завантаження (1)

Непосидючий характер має відомий фольклорист, літературознавець, бібліограф, мистецтвознавець і педагог Іван Хланта з Ужгорода. Він дослідив значну кількість проблемних питань із історії та особливостей сучасного розвитку українського словесного фольклору, які знайшли своє втілення у книгах і статтях. Записав більше 7 тисяч текстів та мелодій пісень у Закарпатті, сусідніх областях та за кордоном – на Мараморощині і Банату (Румунія), у Руському Керестурі та Нове Орахово (Сербія), на Кубані, де і нині компактно проживають українці. На базі цих записів видав 8 фундаментальних збірників української народної пісні. А наприкінці минулого року в ужгородському видавництві «Патент» побачила світ книжка Івана Хланти «Пісенна хвиля Оглядова», де вміщено українські народні пісні с. Оглядів Радехівського району Львівської області.
Що поєднує Радехівщину і Іршавщину? Насамперед те, що на читача чекає своєрідна подорож у минуле та сучасне Оглядова. Багатий пісенний матеріал різних жанрів записаний від талановитих, відомих у селі співаків. Пісні доносять у сучасний світ поетичний світогляд волелюбних людей краю, патріотичний дух, своєрідність поетичного світосприйняття та глибину образного мислення.
Іван Хланта просто закоханий у народну пісню. Він порівнює її із однією із найніжнішою і найпрекраснішою квіткою у саду народнопоетичної творчості. Майбутні покоління, на його думку, повинні пам’ятати, хто і як навіть у складні часи, піднімав і зберігав для нащадків глибокі пласти культури минулого, закладені у традиціях, звичаях, обрядах та фольклорі.
Радехівщина стала колискою і випестила у своєму лоні чимало цікавих постатей, діячів та особистостей. І серед них – видатний поет-просвітитель, будитель національного духу, захисник української мови о. Маркіян Шашкевич.
Із с. Оглядів пов’язаний славний командир героїчної Української Повстанської Армії – Роман Шухевич. Серед відомих імен Радехівщини і Олександр Минуга. Це український співак світової слави (тенор) і педагог. Навчався у Львівській консерваторії, удосконалював свою майстерність у Мілані. Співав у театрах Мілана, Львова, Варшави, Відня, Лондона, Стокгольма, Петербурга, Києва та інших містах. Де б не бував, завжди підтримував найтісніші зв’язки із батьківщиною: приїжджав співати на шевченківські та франківські свята.
А про Ігоря Білозіра ще добре пам’ятає старше покоління іршавчан. Свого часу він виступав у колишньому амфітеатрі із ансамблем «Ватра». Народний артист України, друг нашого земляка Івана Поповича.
− Із раннього віку дитина, − розповідає Іван Хланта, − починаючи з сім’ї, дитячого садка, а потім школи, виховується на народнопісенних традиціях. Так, під час проведення різдвяних обрядів діти колядують, щедрують, віншують, показують вертепне дійство. При цьому все це відбувається на основі зібраного місцевого матеріалу. Приємно, що призабуті колядки «На Рождество Христа», «Ангел пастирям мовив», щедрівки «Ой там на городі», «Там на річці Йордані» знаходять нове життя у голосі сучасників.
Фольклорист І. Хланта звертає увагу читача книги «Пісенна хвиля Оглядова» на те, що в школі плідно працює хор хлопчиків та юнаків, у репертуарі якого переважно пісні свого рідного села. До речі, хор є постійним учасником та переможцем районного й обласного конкурсу «Сурми звитяги».
Буваючи в с. Оглядів І. Хланта зустрічався з десятками людей, які займаються збиранням народної творчості. Про це він пише в книзі. Зокрема, серед активних пропагандистів народної пісенної творчості він називає директора сільського будинку культури Ольгу Кросоту. «Ольга Іванівна, − пише Іван Хланта, − турбується про те, щоб у репертуарі мистецького колективу були твори, відмінні за жанром, формою і стилістикою, технікою обробки. У них є пісні галицькі, Центральної України, закарпатські, буковинські, лемківські, патріотичні, жартівливі».
Пишучи про людей села Оглядів Іван Хланта повсякчас наголошує, що одна з важливих рис його жителів – це глибоке усвідомлення ними свого національного коріння, своєї національної культурної місії.
Іван Васильович зустрів у Оглядові серед обдарованих співаків, від яких записував поетичні твори, неординарних особистостей. Це – Марія Головата, Іван Іськів, Марія Гайдамащук, Текля Офіцинська, Роман Маковецький, Марія Стефанюк, Іван Стефанюк, Микола Семенюк, Парасковія Шевчук, Степан Мостовий, Анастасія Мельник, Ганна Шкраба, Марія Петрух, Ганна Петрух, Віра Шарко, Катерина Музика, Ольга Доскач та ін.
Знайомлячись із репертуаром пісень села, І. Хланта ще раз переконується в тому, яка багата на таланти наша Україна, і завдячуючи цьому – яка вона сильна духовно. Незважаючи на важкі часи лихоліть, матеріальну скруту, що невпинно переслідує українську культуру і мистецтво скрізь носії пісенності демонструють дерзновенні мистецькі злети, гідно продовжують традиції своїх попередників, підносять престиж української національної культури, щоразу доводячи, що наше національне мистецтво конкурентоспроможне на світових обширах.
− Працюючи над виданням, − зізнався у розмові Іван Хланта, − я переконувався, що на Закарпатті та Львівщині найбільше поширені одні й ті самі жанри. – А автентичність української культури тримається на трьох китах: історії, книжці та пісні. І саме остання є найдоступнішим джерелом пізнання.
Відрадно те, що І. Хланта не просто збирає пісні, а й систематизує їх. Відкривши книжку, тут усе розкладено по розділах: колядки світського характеру та християнсько-релігійного змісту, щедрівки, духовні пісні, веснянки, весільні пісні, колискові пісні, жартівливі пісні, застільні, козацькі, повстанські, пісні літературного походження та ін.
Видання розраховане не лише на вчителів, студентів, науковців, працівників культури, а й всіх, хто цікавиться народною творчістю. Книга стане для всіх нас настільною книгою, з якої кожен з нас зможе черпати пісні, які становлять велику спадщину українського народу.
Віриться, що І. Хланта продовжить пошук цікавих біографій людей, ще запише не один пісенний текст. Незважаючи на поважний вік – скоро йому виповниться 75, він постійно в творчому пошуку – записує пісні, казки та коломийки, які перегодом стають книгами, а могли б навіки загубитись в лабіринтах простору і часу.

Василь ШКІРЯ.

Прокоментуй!

Ваш коментар

*