Версія для друку Версія для друку

СЕРЕД РОВЕСНИКІВ ВИРІЗНЯВСЯ СИЛОЮ

завантаження (2)

Старше покоління іршавчан добре пам’ятає успішні виступи важкоатлета Івана Волошиновського з Ільниці. Він виборював перші місця на районних, обласних та всеукраїнських змаганнях, радував своїх прихильників високими спортивними досягненнями.
А почалося все наприкінці 40-их років минулого століття. У рідні Білки повернувся із далеких світів відомий силач Іван Фірцак-Кротон.
На схилі літ білківський силач часто навідувався у школу, допомагав юним спортсменам порадами, вчив їх з поривом і відданістю ставитися до фізичного виховання. Саме Іван Кротон започаткував у Білках першу секцію з важкої атлетики. Іван Волошиновський, ще навчаючись у місцевій середній школі, вирізнявся серед своїх ровесників фізичною силою і неабияким захопленням спортом. Певне, саме тому й запросив його уже відомий тоді своїми спортивними здобутками Юрій Бабич у секцію важкої атлетики.
Найголовніше у спорті, мовив він тоді до хлопця, – сила і воля до перемоги. А це у тебе є. Техніку набудеш під час занять.
З тих пір і почав ходити на тренування І. Волошиновський. Треба віддати належне Ю. Бабичу: він виховав чимало спортсменів, які в майбутньому стали кандидатами і майстрами спорту.
Це Василь Бідзіля, Василь Матіко, Василь Білак. Іван Волошиновський став майстром спорту СРСР.
На все життя запам’яталсь йому армійська служба. Незважаючи на те, що в ті часи дідівщина процвітала, сильних і сміливих завжди і всюди поважали. Йому під силу було подолати кожного, хто намагався його скривдити. Навпаки, інколи доводилося захищати слабших і провчати тих, хто намагався бути понад усіх (а таких в армії було, звісно, чимало).
Уже після солдатської служби Івану Дмитровичу пощастило виступати разом з Іваном Фірцаком-Кротоном.
– Це була людина-легенда, яка жила серед нас, згадує тепер І.Волошиновський. – Він з усіма був добрий, щирий і доброзичливий. Ніколи не втрачав почуття гумору, з великою повагою ставився до людей. Йдучи вулицею, при зустрічі із сусідами, знайомими і друзями знімав капелюха.
У 1979 році він виконав норматив майстра спорту СРСР, але серцем відчував, що, крім спортивних виступів, потрібні ще й знання. Тому в 1980 році закінчив Київський інститут фізичної культури і спорту.

Довгий час працював вчителем фізичного виховання Ільницької восьмирічки. За цей час обладнав матеріально-технічну базу, проводив у школі різні спортивно-масові заходи. За сумлінну працю атестаційна комісія присвоїла йому звання «Старший вчитель».
Із 1988 року І. Волошиновський працював директором Центрального табору туристського активу учнів України в Осої. На цій відповідальній роботі зробив чимало корисних справ. Зокрема, звів житловий корпус літнього типу, що становить 16 дерев’яних двоповерхових будиночків, де можна розмістити 120 дітей. Побудовано харчоблок з підсобками, душові, ванни з гарячою водою. Гарно, по-сучасному обладнав територію табору. Міністерство освіти присвоїло І.Д. Волошиновському звання «Відмінник освіти України».
Певний час І. Волошиновський працював директором Ільницької ЗОШ І-ІІІ ступенів.
І. Волошиновський разом із депутатом районної ради Іваном Климом свого часу в Ільницькому спортивно-гуманітарному ліцеї відкрили групу з важкої атлетики. Тепер тут навчається 14 дітей, які показують досить непогані результати. Так, Михайло Куртинець і Василь Васько на змаганнях на приз І. Фірцака-Кротона у своїх вагових категоріях (52 кг і 69 кг) були першими.
Водночас Іван Дмитрович уже третій рік очолює районну організацію ветеранів спорту. Протягом цього часу наші спортсмени в загальнокомандному заліку займають перші місця.
На запитання, що найбільше запам’яталося йому в житті, І. Д. Волошиновський відповів:
– Міжнародні змагання в м. Кошіце, де я виборов перше місце. Там були важкоатлети із багатьох європейських країн. Тоді у поштовху я піднімав штангу вагою 157 кг, а в ривку – 127.
… Йде вулицею Іршави кремезний, спортивної статури середнього зросту чоловік. Мало хто знає, що це Іван Волошиновський, який виховав не одне покоління важкоатлетів. І серед них – срібний призер України Василь Олексій, який продовжував традиції наставника.
Василь ШКІРЯ

Прокоментуй!

Ваш коментар

*