Версія для друку Версія для друку

У СПОГАДИ, ЯК У ЧИСТУ ВОДУ…

spogad

Був рік сорок дев’ятий… Крутий, трудний і надзвичайний. В Імстичові організовано колгосп, правління – на фарі. Серед села будується клуб. Михайлівський монастир уже не діє, там організовано школу-інтернат. За селом – небачена величезна будівельна площадка: кузня, колесарня, склади, вага, стайні для худоби та інше. Все це називається по-сільському: база. Слово містке, не тутешнє, але кріпко прижилося.

У селі уже діють три початкових школи… а була лише одна. На долині, в центрі села – чотирикласна, початкова − на Загірці, та двокласна початкова далеко від села, високо в горах – в Дерені.

Шановна Гізелло Петрівно! Там, у ті далекі й буремні часи, мені випало бути Вашим першокласником.

… Я пригадую, як одного разу, коли осінь уже завершилася, а зима ще не розпочалася. Ви вивели нас на двір, і там, над Пінкусовим крутосхилом, знайшлося трохи рівної площі, де ви, власноруч назначили де буде старт, де буде фініш, де будуть перегони. Моя душа стрепенулася, бо я знав, що як бігун я неперевершений. Це визнавали всі, в тому числі й другокласники. Мені лише треба було це підтвердити. А тому я стартував як метеор. І через якусь мить на холодній землі уже стояв босий, а довкола мене онучі, мотузки та розлізлі постоли, що не витримали напруги. Виявилося, що постоли не сама ліпша обув для спортивних змагань, але, іншої обувки не було, бо час такий був…

Я плакав щиро й гірко, бо це вперше мене майже по-материнськи, ви втішали, мовляв це горе – не горе, буде в житті ще й гірше… Я перестав ревіти, не розуміючи, як може бути ще гірше. Я ж то не добіг, не переміг, і постоли страчені.

Дорога вчителько! Десятки та десятки років минуло з тої далекої пори, де був я, де були Ви. Сталося так, що з усіх вчителів моїх, сьогодні уже немає нікого, окрім Вас. Я низько схиляюся перед Вами і приношу щиру вдячність Вам, за Вашу світлу науку, за все, що було і чого не було. А Богу благодареніє за то, що Ви є.

Денис-Йосип Д. ДОБРА,

колишній першокласник, якому давно уже за сімдесят.

Прокоментуй!

Ваш коментар

*