Версія для друку Версія для друку

«КАРПАТСЬКОГО ПЕГАСА» ОСІДЛАЛИ

30bed6b-11893807-446287188889581-3139807569643835523-o

Перший поетичний фестиваль «Карпатський Пегас» пройшов напередодні Дня Незалежності України у Виноградові. Його організовував Кабінет молодого автора  Національної спілки письменників України у особі відповідального секретаря по роботі з молоддю НСПУ Лесі Мудрак, за сприяння Закарпатської обласної організації партії «Єдиний Центр» та Виноградівської міської ради. Технічну та координаційну роботу на місці виконували поет Василь Кузан із Довгого та директор Виноградівського міського будинку культури Святослав Гал.

У рамках фестивалю було вперше вручено премію «Орден Карпатських Лицарів» у двох номінаціях: «Краща добірка поезії» та Краща поетична книжка». Засновниками премії виступили Народний депутат України Віктор Балога, депутат обласної ради Андрій Балога та один із ініціаторів проведення конкурсу Василь Кузан. До конкурсу було допущено 87 авторів майже із усіх регіонів України та дві добірки із-за кордону. Оцінювали близько 900 творів вісім членів журі. А переможцями стали Тетяна П’янкова із Івано-Франківська та Маріанна Шутко із Ужгорода. З чим їх і вітаємо.

Про фестиваль можна говорити багато. Але це те саме, що говорити про поезію. Поезію треба читати, слухати, жити нею. А на фестивалі треба їздити, бо такої атмосфери немає більше ніде.

Але говорити про фестиваль багато не будемо. Дозволимо зробити це самим учасникам фестивалю. Отож:

«А ви читали поезію верхи на Пегасі? А я читав! Враження неймовірні – там внизу слухачі ловлять кожне твоє слово, і навіть Пегас прислухається, нашорошивши вуха і косячи назад лілове око. Зараз спитає – Ну що, полетіли? Але летіти не хочеться – тут, у Виноградові, на літфесті, затишно, родинно і тепло. Якось особливо приязно і … соборно! Адже гостинні господарі зібрали тут гостей-літераторів із багатьох областей України – кожен хоче і має що сказати людям, поділитися своїми здобутками, навчити і навчитися. Три дні справжнього свята – читання поезії при ватрі, обмін новими збірками, виступи перед глядачами… А головне – спілкування і  відчуття єдиної родини – ми в одному строю, на передовій, разом захищаємо духовний простір України! Прекрасна природа, чудові добрі люди, особлива аура гостинності і розуміння. Щира подяка організаторам і міцний потиск руки – започатковано тут днесь добру справу, і, дай Боже, щоби це дійство стало відтепер щорічним! Ще хочеться багато доброго сказати, але Пегасу не терпиться – до нього черга! Час звільняти місце у сідлі наступному учаснику і голосно передати вітання і уклін із Галичини – Спілкуймося – ми того варті!»

 Іван Гентош, поет, пародист, Львів

«Коло і кількість відомих постатей на фестивалі у провінційному закарпатському містечку вразила. Атмосфера творчості твориться аурами конкретних особистостей. А їх тут було багато. Зокрема, це Анатолій Кичинський із Херсона – лауреат Шевченківської премії, автор багатьох книг, геніальний поет і художник. Це і літературний критик Олег Соловей із Донецька, і поет і перекладач Віктор Мельник із Вінниці, і голова Івано-Франківської обласної організації НСПУ, критик і літературознавець Євген Баран. До речі, тут були голови аж п’ятьох обласних письменницьких організацій. Такого на жодному з літературних фестивалів я не зустрічав.

Сподобався принцип проведення конкурсу поетичних добірок. Все прозоро і чесно. Ніхто ні на кого не впливав, кожен член журі приймав рішення автономно, керуючись тільки власними смаками і своїм розумінням поезії. Ми не вибрали відоме ім’я, хоча таких у конкурсі брало участь кілька, і їх, при бажанні, можна було розшифрувати. Наступного року внесемо зміни в положення – на конкурс мають подаватися твори, які раніше ніде не публікувалися. Фестиваль і конкурс має рости і вдосконалюватися. Висловлюю подяку партії, яка взяла під крило таку важливу для нації акцію, спонсорам премії та владі. Зазвичай влада по всій Україні страждає на містечковість. Тут сталося навпаки: повне розуміння і підтримка. Дякуємо.»

Олександр Косенко, поет, голова Кіровоградської обласної організації НСПУ

«Є речі неповторні.  Яких ще не було. Люблю я це змістовне слово – ніколи. Тут не додати і не відняти. Усе чітко.

«Ніколи не отримувала справжніх премій. Медалі за кращу смажену картоплю і за спринтерський біг по газонах за дитиною не рахуються. Аж раптом  цей сон - Закарпаття, Виноградів, «Теплиця», «Карпатський Пегас», натхненні люди, музика і вірші, 50 грамів абсенту,  несподіваний диплом переможця конкурсу, картина Анатолія Кичинського, на якій штормить море… І ще таке якесь таке чудне… Булава.

Що таке? Скажіть? Це булава? Мені? А чого тільки на 1 хвилину? А як перетримаю більше?

Ніколи ще не тримала в руках булаву. Вона важка. Перша думка, котра відвідала, була не «Що робити з булавою?, а «Чи пасує вона до підборів?» Питаю в організаторів, в яку руку покласти, аби красивіше… Регочуть.

Ніколи не сиділа верхи в сідлі. Ніколи  так не боялася гепнутися під час читання віршів. Білий, дуже романтичний кінь з французьким іменем Ажур, до речі, не зовсім зрозумів мої тексти українською…  Ех, побачив би він мене  з тією красивою булавою…

Ніколи так не хотілося слухати вершників з головами, повними думок про високе… високих, занадто високих коней і високу поезію… Але той бограч у величезному казані за кілька метрів від нашого поетичного кола кликав.  Не всім вистачило коней, тому йшли, йшли на запах, як зомбі :). Ніколи не було так гаряче і так смачно.

Ніколи не пила на сніданок вино. У погребі. У погребі з двома десятками таких же,.. які ніколи на сніданок не пили. Каву – так. Але не вино. Думаю, той погріб ще довго не покине наш сміх і наш подив, і наша поезія…  А з нас колись якось вивітриться той винний хміль… А, може, і ніколи…

Ніколи у моєму житті не було стільки сонця, світла, вогню, стільки обіймів, кохання, ніжності, щастя і позитиву, стільки молодих, красивих, творчих людей,  які своєю енергією, радісними поглядами могли б перекинути світ з ніг на голову…  Не забуду їх… Люблю я це змістовне слово… Ніколи :)

Є речі, про які потрібно говорити, стоячи на голові. Але я не встою й хвилини. Люблю це слово…  Ви вже знаєте… :)»

Тетяна П’янкова, володарка премії «Ордену Карпатських Лицарів» у номінації «Краща добірка поезій», Івано-Франківськ

«Поетичний Пегас» завітав у Закарпаття. Інакше ніяк не прокоментувати літературний фестиваль «Карпатський Пегас», який нещодавно відбувся у Виноградові. Поєднання міфології з національними ознаками українського краю дало неабиякий результат: поезія набула реальної форми. По-перше, це лауреати, талановиті поетки Тетяна П’янкова (Івано-Франківськ) та Маріанна Шутко (Ужгород). По-друге, вечір поезії, де свої вірші читали автори, сидячи на дійсному живому Пегасі – стрункому білому коні. А якщо додати до цього серпневий вечір, високу ватру, бограч, вино, поетичні голоси з усієї України, то з’явиться та чудова атмосфера дружби, нових знайомств і потягу до високого мистецтва. Велика подяка організаторам у лиці Василя Кузана та Святослава Гала та спонсорам. Запрошуйте, залюбки приїдемо ще!»

Сергій Лазо, поет, композитор, заслужений діяч мистецтв України, Тернопіль

«Почуваюся переможеною перемогою і водночас щасливою. На цей конкурс надійшло багато достойних поетичних книг, і мені приємно, що мою «Стенокардію» члени журі визнали найкращою. Ця моя книга вже вдруге стає переможницею в літературних конкурсах. Хочу висловити щиру подяку Віктору та Андрію Балогам, а також Василю Кузану за такий унікальний поетичний фестиваль і таку чудову премію. Без цих чоловіків я була б не настільки відомою і зреалізованою у творчості. Надіюся, що цей фест, який єднає моїх колег по перу з усієї України, буде традиційним. Адже засвідчив, що мистецтво поезії потрібне як нам, літераторам, так і шанувальникам нашої творчості, й організаторам, котрі щиро переймаються долею українського народу та його культури. А ще я зрозуміла таке: цей фестиваль потрібен всім. Бо ж людина потребує не тільки хліба і видовища. Людині потрібна поезія. Вона, поезія, лікує і надихає, творить справжнє диво з душею і серцем людським. Тому я бажаю, аби в кожного було натхнення, яке допомагає жити, переборювати важкі обставини життя, окрилює, піднімає нас із безодні. А натхнення це, звичайно, тексти, одягнені в палітурки.»

Маріанна Шутко, володарка премії «Ордену Карпатських Лицарів» у номінації «Краща поетична книжка», Ужгород

«У Національній спілці письменників України є традиція нарад молодих авторів. Почавши роботу секретарем по роботі з молодими авторами, я побувала в кількох областях із метою проведення обласних нарад, зрозуміла, що формат таких заходів треба розширювати, бо талановитих молодих авторів, які мають неабияку перспективу, ображає, що їх обминають фаховою увагою старші колеги. Молодь має творчі амбіції. У деяких вони – виправдані. І зрозуміло, що в обласному центрі, ой, як непросто, проявити себе в літературі. Тому «Карпатський Пегас», що очолив на Закарпатті чудовий письменник Василь Кузан, як на мене, стане саме тим літературним майданчиком, на якому відбуватиметься щось нетипове, креативне, щире. Тішить, що відбулася майже поетична ораторія регіонів. Та, власне, сам фестиваль і мав на меті популяризувати сучасну українську літературу в різних жанрах, і активізувати спілкування й співпрацю письменників різних поколінь. Вірю, що перший «Карпатський Пегас» став точкою перетину часу, простору, творчості й любові…»

Леся Мудрак, секретар по роботі з молодими авторами НСПУ, Київ

Розпитувала Олександра Кузан,

студентка відділення журналістики УжНУ

Прокоментуй!

Ваш коментар

*