Версія для друку Версія для друку

МУЗЕЇ – ХРАНИТЕЛІ НАШОГО ЖИТТЯ

Минулого вівторка у гірському селі Климовиця проведено районний семінар-практикум клубних працівників та керівників музейних закладів. Мова йшла про збереження та відродження історико-духовної спадщини в районі. Значимості цьому заходу додало те, що на нього завітали начальник управління культури облдержадміністрації Юрій Глеба, головний спеціаліст управління культури ОДА Томаш Сапко і ректор Закарпатського художнього інституту, професор Іван Небесник.

Розпочалося дійство із відвідин шкільного історико-краєзнавчого музею Климовицької ЗОШ І-ІІ ступенів, який розмістився в невеличкій кімнаті. Уперше свої двері музей «Бабусина світлиця» відкрив ще у 1990 році. Тепер він складається із кількох відділів, які сповна розкривають окремі сторінки історії села.

Екскурсоводами були самі школярі, а саме: Людмила Шелельо і Сергій Бідзіля. Присутні із великим інтересом оглянули макет стародавньої хати, в якій жили наші предки. Хата вкрита соломою, маленьке віконечко впускає сонячне проміння в кімнату. А біля хати обов’язково був колодязь, з якого брали воду. У відділі книг зберігаються молитовник «Хліб душі» чеською мовою, видання 1907 року, «Сборник молитвенный” 1921 року та багато іншого. А що вже говорити про відділ шкільного приладдя. Ось парта, за якою сиділи школярі в давнину. А на ній чорнильниці і перо з перцятком, яке вмокали у чорнильницю з чорнилом і писали. А тут ще й учнівська дощечка, на якій учні писали гріфликом, та дерев’яні ручки – сувеніри. Привертають увагу і друкарські машинки – тепер їх замінили комп’ютери.

Чільне місце в музеї займають зібрані етнографічні матеріали. Тут знаходяться записані від старожилів легенди, прислів’я, приказки, загадки, народні пісні, прикмети, звичаї та обряди, цікаві історичні матеріали. Не менш цікавим є відділ «Сувеніри», де зберігаються стародавні тарілки з візерунками, вироби з дерева, кераміка.

−У минулому наші односільчани, − говорили ведучі, − довгими зимовими вечорами вишивали, ткали, пряли. Вишивали рушники не лише для краси, їх називали оберегами від усяких лихих сил. Навіть над дверима вішали, щоб зло не заходило в хату. А для добрих людей підносили на рушнику хліб-сіль.

До речі, поважних гостей – Юрія Глебу, Томаша Сопка і Івана Небесника теж зустрічали в школі хлібом-сіллю. А це хороша ознака.

А потім усі учасники семінару побували у Свято-Духівській церкві, де помолилися Господу Богу. Тут за екскурсовода був дяк Іван Котубей.

Теоретична частина семінару продовжувалася в сільському клубі. Тут основну увагу було приділено уродженцю села, основоположнику закарпатської школи живопису Адальберту Ерделі. На думку І. Небесника, він народився саме в цьому селі. Цікаво було почути, що із роботами художника знайомилися прихильники живопису у Римі, Парижі, Венеції, Флоренції, Мілані, Мюнхені, Варшаві, Братиславі.

Досвідом роботи на семінарі поділилися завідувач народного літературно-меморіального музею ім. Юрія Мейгеша в с. В.Раковець М. Алмашій, провідний методист районного будинку культури О.Сідор і завідувач клубу с. Климовиця Г.Котубей.

Не обійшлося на семінарі і без пісні. Прозвучали народні пісні у виконанні дитячого колективу і вже відомих аматорів сцени. До речі, зала сільського клубу була переповнена – не було де яблуку впасти. Серед присутніх були і медики, і освітяни, фермери, і  школярі. Для кожного з них, напевне, немає нічого дорожчого в житті, як те місце, де народився і виріс, де ступив свої перші кроки, де вимовив свої перші слова. Бо для людини не досить просто любити  рідну землю, вона повинна знайти її історію, її минуле, вивчати культуру рідного села. Це і було основним лейтмотивом проведення районного семінару-практикуму.

Василь ШКІРЯ.

Ваш отзыв

Ваш коментар