Версія для друку Версія для друку

ЧЕРЕЗ РОКИ, ЧЕРЕЗ ВІКИ – РОСТУТЬ ПАРКИ І САДИ

Півстоліття тому в білківському колгоспі «За нове життя», навпроти імстичівської автозупинки та залізничної станції, з якої сучасники можуть побачити хіба що залишки фундаменту, заклали два з половиною гектари яблуневого саду. Ініціатором цієї благородної справи був знаменитий наш агроном, заслужений працівник сільського господарства України Василь Михайлович Потушняк. В цьому його підтримали  голова колгоспу Петро Юрійович Білинець та науковець Закарпатської науково-дослідної станції Любімова. Тут,  за рекомендацією  начальника обласної станції захисту рослин Е.І.Фучка та  його підопічного на Іршавщині С.Ю.Овсака,  вперше в наших господарствах провели хімічний обробіток садів проти шкідників та хвороб.

Така історія.

З часом цей плодоносний оазис обабіч автотраси майже повторив  гірку долю  колективного господарювання і трохи-трохи  — та й захирів. В минулому завідувачка відділку КСГП Маргарита Куруц взялася господарювати, а відтак і відродила цей сад. А, значить, не пропала намарно праця людська та зусилля спеціалістів.

Цей красномовний приклад не поодинокий.

І нині маємо подібні приклади, хоча і на новій агротехнологічній основі. В тих таки Білках є фермери, що мають і вирощують інтенсивні сади.

Мову на разі поведемо про  дещо інше.

Жителі Іршави добре знають статечного, велемовного та завжди привітного поважного віку чоловіка – Дениса Денисовича Добру. Людина хоча й не високої освіти, проте високодуховна і душевно щира, до того ж дружить  із літературно-образним  словом, про що інколи свідчать його публікації на сторінках нашої газети. Але має іще один рідкісний дар – творити добро. З власної ініціативи, до прикладу, Денис Денисович встановив кілька меморіальних дощок місцевим жертвам Голокосту.

Інша грань його натури — творити живі пам’ятники.

Такими є черешневі алеї та дубові гаї, висаджені цим іршавчанином із імстичівським корінням по берегах Іршавки. Слід зауважити – черешні не дикі, а прищеплені і, значить, в недалекому майбутньому, хто смакуватиме  яскраво червоними соковитими  ягодами, навіть не  відаючи імені,  хоча і в душі, та, може, й подякує. А хто-небудь із закоханих через роки надвечір’ям,  а, може, й на світанні,  прогулюючись  тими ж берегами  у затінку дубів пошле воркітливий небесний привіт  незнаному благодійнику.

Починаються ці черешнево-дубові алеї Добри  понад Іршавку із іменного дуба, посадженого Денисом Денисовичем кілька річ тому при вході в міський афганський сквер на честь своєї рідної внучки.

За півтора десятка кілометрів вгору за течією на березі  Іршавки цієї весни працівники ДП «Довжанське лісомисливське господарство» разом  із працівниками райдержадміністрації та райради,  а також  деяких сільських рад посадили напередодні Великодніх свят дендропарк на чверть гектара.  Роботу зведений колектив  виконав у рамках всеукраїнської акції «Майбутнє лісу – в твоїх руках» за ініціативою депутата районного органу місцевого самоврядування Василя Івановича Леднея. Про це наша газета  повідомляла свої читачів  у минулому номері, але задля справедливості варто додати хіба що ще такий аспект. Подібний дендропарк минулого року, коли Василь Іванович очолював підприємство, лісівники власними силами заклали біля свого адмінбудинку.

На перший, побіжний погляд цілком може здатися, що це факти  абсолютно різного порядку.

Та ні!

Посаджене, посіяне  з любов’ю та вирощене з теплом не загине абияк. Приноситиме добро людям. Добро ж бо породжує добро.

Цими днями  запримітив цікавий випадок: чоловік років десь під шістдесят, йшов іршавською вулицею і відщипував невеликі пагінці із сакур – якраз для прищеп.

…За кілька днів  справжня весняна теплінь запанує довкіллям, і біло-рожеве марево  вкриє осердя Іршави. Хочеться вірити: невідь  через як довго років, земляки, неначе далекі японці, цієї пори на ханамі, закохані виходитимуть зі стільцями  на тротуари, щоб попити каву і помилуватися  на квіти:коли цвістиме  сакура.

А ще, під невеликими шатрами  яскраво-червоних і жовтогарячих крон сотень черешень і дубів над повільним плином Іршавки сидітимуть літні пари  і розказуватимуть галасливим  онукам схожі на казки-легенди оповіді  про Доброго Дениса, котрий народився далекого1943 року в Левоші, а дерева саджав у Іршаві.

А що робитимуть  у лісгоспівських Леднейових дендропарках? Щира надія: посвящатимуть у лісівники.

Михайло ІСАК.

Ваш отзыв

Ваш коментар